Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 11 ного або просто за п’яного та ще й негідника". Цілком посивівший і з довгою сивою бородою Шевченко себе тверезо оцінював. Батьки Піву - нової неодверто відповіли на сватання, казали, що Катя "ніби - то прийняла його несподіване сватання як театральну сцену". В кінці Катя використала зв’язки поета з харківським теат - ром, і як тільки підписала згоду з директором театру, відверто показала свою фальшивість. Приголомшений, розчарований Шевченко на - писав в щоденнику: "Я бачив у ній майбутню дружину свою, ангела - хранителя свого, за якого готовий був покласти свою душу". Поет не міг не бачити до чого може довести його необережність. Але і не міг змінити своєї від - критої щирої натури, яка не піддавалася прак - тичним компромісам. І ще раз потерпів. У 1859 р. Шевченка тягнуло поїхати на Україну після дванадцяти років. Йому на брид ло бурлацьке життя. Хоч він і був оцінений в найвищих інтелектуаль - них колах, як російських, так і украї нських, на нього нахлинула самотність. Він писав до пані Марії Максимович: "Оженіть, будьте ласкаві, а то й пропаду бурлакою на чужині. Нa те літо буду в Києві на Михайловій горі, а ви там під явором або під вербою поставте заквітчену княгиню. А я піду погулять та й зустріну її. Полюбимось та поберемось. Бачи те, як просто і як гарно." В Шевченковій уяві його м іфологічна заквітчена княгиня жила. Він мріяв знайти дружину "Щоб з нею у двох дивитися з гори На Дніпро широкий, на яри Та на лани широкополі". Його перебування на Україні прийшло до наглого кінця. Через донос про його "бун - товання народу" поета заарештовано. У Петер - бурзі Шевченко переживав свою гірку самоту: Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як - небудь на сім світі, А все б таки якось жилось. Та ба! Нема з ким. Світ широкий, Людей чимало на землі... А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись. Або... Ні. Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині. У листі до Варфоломея Шевченка Та - рас несподівано виявив проект одружитися з Харитою Довгополенківною – молодою крі - пач кою, що була служницею у Варфоломея і з котрою Шевченко міг тільки коротко зустрі - тися. Шевченко сам передбачав наслідки нес - подіваного сва тання такими словами: "Може Харита скаже, що вона вбога, сирота - наймич - ка, а я багатий та гордий, то скажи їй, що в мене багато дечого нема, а часом і чистої сороч ки; а горд ості я ще в моєї матері позичив , у безталанної кріпачки". Варфоломей старався відв ести Шевченк а від його наміру, зауважу - ючи, що письменник ще гірше відчував би нудьгу з жінкою, яка не змогла б його зрозу - міти. Шевченко гнівався на такі поради і від - писав: " Я по плоті й духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та як же себе поєднати з панською кров’ю?" Сама ідентичність поета була зв’язана з українським народом в нераціональному жит - ті своєї фантазії. Шевченко шукав в дійсності українську молоду кріпачку, яку створив у своїй поезії. Майже рік довідувався він про Хариту, яка і снувала в його уяві як ідеал прос - тої сироти. Тільки чутка, що Харита завела інший роман, знеохотила поета. Останній пошук дружини – трагічний епізод, який приблизив смерть Шевченка. Письменник запізнав покоївку Ликеру Полус - маківну у Стрельні у жінки К уліша та її сестри Наді Забілиної. Несподівано раптово Шевчен - ко освідчився Ликері і повідомив пані Куліш про й ого намір. Кулішова відверто остерігала поета щодо морального характеру Ликери. Але ліниву неохайність і корисливість дівчини Шевченко прийняв за селянську простоту. Ликера була для нього фатальний тип. Ликера виявилася позбавле ною вільного внутріш ньо - го життя, замкнена у самолюбстві і примхах. Всі моральні недотягнення своєї нареченої Шевченко пояснював "рабством". Він брав на себе місію, як із Півуновою, врятувати її від падіння і надіявся, що "воля і достаток змінять її на найкраще." Але слова поета про вимріяну хатиночку в гаю біля Дніпра були згублені на Ликері. Як пані Куліш п исала: "Ликері хочеть - ся бути пані, а він шукає простоти і рідног о слова. Поет і проза. Він створив ідеал і не хоче поглянути на Ликеру простими очима." Роман іронічно скінчився з яскраво неморальною поведінкою Ликери з учителем, якого найняв сам Шевченко. Розчарований поет сказав Кос - томареву, що це була історія "Дон К іхота з Дульцінеєю, що він був закохався в уяві." Геній є певного роду Дон Кіхот, і Шев - ченко лишився справжнім бурлаком до кінця життя, паралізованим в реальному житті. Його
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
