Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 11 ного або просто за п’яного та ще й негідника". Цілком посивівший і з довгою сивою бородою Шевченко себе тверезо оцінював. Батьки Піву - нової неодверто відповіли на сватання, казали, що Катя "ніби - то прийняла його несподіване сватання як театральну сцену". В кінці Катя використала зв’язки поета з харківським теат - ром, і як тільки підписала згоду з директором театру, відверто показала свою фальшивість. Приголомшений, розчарований Шевченко на - писав в щоденнику: "Я бачив у ній майбутню дружину свою, ангела - хранителя свого, за якого готовий був покласти свою душу". Поет не міг не бачити до чого може довести його необережність. Але і не міг змінити своєї від - критої щирої натури, яка не піддавалася прак - тичним компромісам. І ще раз потерпів. У 1859 р. Шевченка тягнуло поїхати на Україну після дванадцяти років. Йому на брид ло бурлацьке життя. Хоч він і був оцінений в найвищих інтелектуаль - них колах, як російських, так і украї нських, на нього нахлинула самотність. Він писав до пані Марії Максимович: "Оженіть, будьте ласкаві, а то й пропаду бурлакою на чужині. Нa те літо буду в Києві на Михайловій горі, а ви там під явором або під вербою поставте заквітчену княгиню. А я піду погулять та й зустріну її. Полюбимось та поберемось. Бачи те, як просто і як гарно." В Шевченковій уяві його м іфологічна заквітчена княгиня жила. Він мріяв знайти дружину "Щоб з нею у двох дивитися з гори На Дніпро широкий, на яри Та на лани широкополі". Його перебування на Україні прийшло до наглого кінця. Через донос про його "бун - товання народу" поета заарештовано. У Петер - бурзі Шевченко переживав свою гірку самоту: Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як - небудь на сім світі, А все б таки якось жилось. Та ба! Нема з ким. Світ широкий, Людей чимало на землі... А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись. Або... Ні. Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині. У листі до Варфоломея Шевченка Та - рас несподівано виявив проект одружитися з Харитою Довгополенківною – молодою крі - пач кою, що була служницею у Варфоломея і з котрою Шевченко міг тільки коротко зустрі - тися. Шевченко сам передбачав наслідки нес - подіваного сва тання такими словами: "Може Харита скаже, що вона вбога, сирота - наймич - ка, а я багатий та гордий, то скажи їй, що в мене багато дечого нема, а часом і чистої сороч ки; а горд ості я ще в моєї матері позичив , у безталанної кріпачки". Варфоломей старався відв ести Шевченк а від його наміру, зауважу - ючи, що письменник ще гірше відчував би нудьгу з жінкою, яка не змогла б його зрозу - міти. Шевченко гнівався на такі поради і від - писав: " Я по плоті й духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та як же себе поєднати з панською кров’ю?" Сама ідентичність поета була зв’язана з українським народом в нераціональному жит - ті своєї фантазії. Шевченко шукав в дійсності українську молоду кріпачку, яку створив у своїй поезії. Майже рік довідувався він про Хариту, яка і снувала в його уяві як ідеал прос - тої сироти. Тільки чутка, що Харита завела інший роман, знеохотила поета. Останній пошук дружини – трагічний епізод, який приблизив смерть Шевченка. Письменник запізнав покоївку Ликеру Полус - маківну у Стрельні у жінки К уліша та її сестри Наді Забілиної. Несподівано раптово Шевчен - ко освідчився Ликері і повідомив пані Куліш про й ого намір. Кулішова відверто остерігала поета щодо морального характеру Ликери. Але ліниву неохайність і корисливість дівчини Шевченко прийняв за селянську простоту. Ликера була для нього фатальний тип. Ликера виявилася позбавле ною вільного внутріш ньо - го життя, замкнена у самолюбстві і примхах. Всі моральні недотягнення своєї нареченої Шевченко пояснював "рабством". Він брав на себе місію, як із Півуновою, врятувати її від падіння і надіявся, що "воля і достаток змінять її на найкраще." Але слова поета про вимріяну хатиночку в гаю біля Дніпра були згублені на Ликері. Як пані Куліш п исала: "Ликері хочеть - ся бути пані, а він шукає простоти і рідног о слова. Поет і проза. Він створив ідеал і не хоче поглянути на Ликеру простими очима." Роман іронічно скінчився з яскраво неморальною поведінкою Ликери з учителем, якого найняв сам Шевченко. Розчарований поет сказав Кос - томареву, що це була історія "Дон К іхота з Дульцінеєю, що він був закохався в уяві." Геній є певного роду Дон Кіхот, і Шев - ченко лишився справжнім бурлаком до кінця життя, паралізованим в реальному житті. Його
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
