Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
на рідній землі. І тихо раді тиме серце, що люди, які доро жать традиціями батьків і прадідів, ще не зовсім „змо- дернізувалися”. У деяких пок ритих попелом байдужости душах бодай раз у рік відживає іскорка вогню прив’язання до рідного обряду. Шукатиму в церковній залі на довгих столах місця, щоб примістити кошичок. Хтось із знайомих усміхнеться привітно, зробить міс- --------- це. Кругом лунатиме гамір, шум, розмови, голосний гомін чис ленної дітвори. Аж увійде священик у світлих ризах - і поволі гамір ущухне. Жіночі руки пічнуть поспішно відкривати заздрісно закриті ко шики. Пролунають слова освячення, спа дуть на Божі дари краплини освяченої води і з сотень грудей понесеться спів: „Христос Воскрес!” І почувши цю пісню, перед моїми очима зникне довкіл ля, і думки мимоволі підуть дуже далеко, зустріча ючи неіснуючу вже картину. Там, на рідній землі, під дерев’яною церквою стоїть дівча. І це не суботній вечір, а Великодній Ранок. Дуже ран ній ранок, коли весняне сонце щойно встає з-за обрію. Вже тричі обійшли з процесією довкруги церкви, вже відспі вали прекрасну Воскресну Ве ликодню Службу Божу, а те пер наступає свячення пасок під церквою. У селі такий звичай, що сусіди стають по руч сусідів у такому порядку, як стоять при вулиці їхні господарства. Так є від років, а може й століть... Кожна ро дина має своє місце, нема зайвої метушні. І це, що вони стоять поруч себе, як їхні хати, єднає їх у символічну цілість. Дівчина теж має своє місце - між сусідами Демнами й сусідньою вдовою Андрії- хою, хати яких стоять обабіч школи, де дівча живе. У ко шику сусідки Демчихи велика паска, ковбаса домашньої ро боти, крашені цибулинням крашанки. Гілки барвінку об вилися кругом білого сиру й масла. Рушник із льону, вит каний, вишитий у Великий Піст. У сусідки праворуч паска менша, але рум’яна, аж смі ється, крашанки сині й зелені, а барвінкове віття оплітає цілий кошик. - Господи, яка радість! - думає дівча. Великдень, і люди святять паски! А потім, аж до пізнього вечора, будуть виво дити під церквою гаївки... І дивитися вгору, крізь гілля беріз, що нахиляються над людьми, над Божими дарами. Здається, і берези раділи Празником Воскресення. Та втім несподівано появляється тінь. Усі принесли під церкву свячене, а вона стоїть між двома сусідами з порожніми руками. Не принесла, бо ще вчора ввечорі отець парох посвятив у їхній хаті на біло му, дбайливо прибраному ма миними руками столі. Так, мама застелила стіл найкра- --------- щою скатертю, поста вила все, те так спо кусливо пахне, але не можна нічого їсти аж по приході з церкви. Великодній стіл виг лядає так чудово, чому ж їй ніяково? Тут, між сусіда ми моє місце, - не чутно шепче дівчина. - Моє місце, яким я дорожу. Це дуже гар но, що отець парох такий уважливий і потрудився до нашої хати, але коли я ви росту, принесу на на лежне мені місце бо дай невеличкий коши чок. * * * Проминули роки. Як же все змінилося від колишніх Великодніх Ранків удома. Жорстока війна розтрощила село. Сусідів, що святили під церквою паски, вивезли на совєтську каторгу. Коли ж недобитки, що оціліли, повер нулися в село, не було вже куди піти у Великодній Ранок. Згоріла дощенту дерев’яна церква, нової ж ворог не доз волив поставити... Згоріли ра зом з нею білі берези, що спі вали колись Великодню пісню Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top