Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“Вже сьогодні (1995 - Д.Ч.) Надія Полуян-Внукова - явище для нашого краю”. Так вважають і Олександр Шугай та Олекса Ющенко. А Юрій Мушкетик певний: “Славну маємо в нашій Україні ху дожницю”. Воїстину - такі Само родки примножують славу й духовну велич України, вони (як раніше Катерина Білокур, Марія Приймаченко, Макар Муха, Параска Власенко та багато інших) вводять Україну до всесвітньої скарбниці люд ського духу. ...І ось нарешті відкри вається виставка роменської мисткині в столиці - в Українському домі. Широка, простора заля примістила кілька десятків її творів. Пейзажі, портрети, натюрмо рти вбирають око, милують душу, зворушують до сліз. Привертає увагу вдале й до ладне розміщення картин. “Так пахне літо чеб рецями, як приїжджаєш до села”. І кожного бентежать спогади, суголосні цій ши рокій картині. Так приємно дивитися з цього квітучого пагорба, що на передньому плані, аж ген туди, на долину. Там Вовківці. Село, в якому народився цікавий поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, театро- й кіно знавець Леонід Полтава (з роду - Пархомович). Ось там, удалині, ліворуч - його бать ківська хата, он там - школа, в якій він навчався до сьомого класу, а там - у Сосні - спочиває його мама, учителька Вовківської середньої школи Любов Олеянівна (із Соля- ників). Саме в тому мальов ничому селі над Сулою почав свою літературну творчість цей відомий земляк худож ниці. А ось чарівний пейзаж “Береги Йосипа Дудки”. Бе реги тієї самої Сули, красою якої милувався і Леонід Полтава. І в цих берегах він бував. Бо Йосип Дудка - його близький приятель з часів дитинства. Навіть згодом, коли обидва опинилися в ДіПівсь- ких таборах, Полтава допо магав Йосипові друкувати вірші в українських виданнях. Не випадкова така увага мисткині до цих мальовничих місць. Адже тут, у Широкому Яру, родове гніздо її батьків. Тепер вони на горі живуть, у Вощилисі. Чарують зір краєвиди, виплекані в цих місцях. “Ши рокий Яр. Яшків став”. Кла дочка зворушлива. Вода аж темна. Гущавина навколо. “Осінь в Широкому Яру”. Г арне розмашисте полотно. “Липневий день. Село Вощи- лиха”, “Зимовий ранок. Бабу сине подвір’я в селі Вощи лисі”, “Гніздечко баби Пара- сочки”, “Село Вощилиха. Ба бусин хлівець”, “Найкраща в світі рідна хата” (перед хатою квіти, квіти, квіти, всяка городина... і - мама). А ще вражає широке панно “Стежками дитинства”. Груша цвіте над звивистою стежкою, що веде на Шумейко (о, цей дивний і такий при родний наголос на останньому складі!). Впізнаю милий до щему краєвид. Ніби все життя через нього проходив, ніби усе життя він бринів у душі якоюсь тремкою мелодією, що зігрівала й надихала тебе. Стоїш і відчуваєш: між цим краєвидом і твоєю душею триває таємна щира розмова. І хоч перед якою картиною станеш - чуєш такий діалог. Мов із життя вихоплені кадри і нагадують найкращі миті твоєї дороги. Недарма на відкритті виставки говорили: Надія По луян-Внукова нагадує славет ну Катерину Білокур. Не наслідуванням, ні. А майстер ністю, щирою теплотою, доб ротою, намогливим плеканням краси рідної землі у барвах свого самобутнього таланту. “Мамині квіти” (чорнобривці), “Маковія”, навіть “Зимовий натюрморт” - яскраве тому підтвердження. А яким рідним, дорогим, щемливим духом віє від багатющих натюрмортів ху дожниці, що мають глибоке народознавче підгрунтя. “У бабусі напередодні Різдва”. Кутя на покуті, узвар, рум’яні пиріжки, маківки, цілі й над різані, рушники, а на шибках - “барани”, як у нас кажуть, - мороз помережив. А ще ось: “Великодній натюрморт” (па сочка й свічечка, крашанки, квіти, хустина на столі, кра єчок вікна, рушник), “Натюр морт з полумиском”, “На по куті”, “У сінях”, “В коморі”... А в тій коморі - яблука, помідори, гарбуз, капустина, яйця, буряк надрізаний черво ний, цибуля, кукурудза, квіти, калина в пучечках біля вікна. І тут шибки розмальовані. Вікно - невід’ємна деталь більшості її натюрмортів. Деталі вра жають не тільки дивовижною реальністю, але й мистецькою доцільністю. Ось біля пучечка жовтих безсмертників (теж символ!) і ключ лежить, ве ликий металевий ключ, що відмикає засув... Знать, не замкнута комора, повна такого багатства. Бо якби була зам кнута, то ключ лежав би десь
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
