Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША СУЧАСНИЦЯ Найбільше картин Надії Полуян-Внукової бачив я в Ро- менському краєзнавчому музеї позаторік. Тоді наша письмен ницька бригада брала участь в урочистостях, присвячених 100-річчю від дня народження Бориса Антоненка-Давидови- ча. Приємне було враження від самого музею, виплеканого люблячими руками, а дві великі залі з картинами “місцевого маляра ” просто таки нас полонили... - Отаку маємо в нашому Ромні художницю, - хвалився Олександр Шугай. - Отаку маємо худож ницю на нашій Сумщині, - пишався Олекса Ющенко. А Юрієві Мушкетику ли шалося сказати: - Славну маємо в нашій Україні художницю. Григорій Діброва, що розповідав про музей, зазна чив: живе вона на Засуллі, де народився Антоненко-Давидо- вич. А за день-два я дізнався, що Надія родом із тих місць, що й письменники Йосип Дуд ка та Леонід Полтава, що на її полотнах є й ті священні краєвиди, які любили і Йосип, і Леонід. “От би тільки це зазначати десь у назвах чи анотаціях, - порадив я. - Тоді ці картини матимуть не тільки мистецьку, але й істо- ричну цінність”. Авторка по годилась. І от уже працює над картинами "Берег Йосипа Дудки ” та “Хата Леоніда Полтави ”. РОМЕНСЬКА МИСТКИНЯ Цікава була у мене зустріч із художницею (та її чоловіком і сином) торік на мистецькому ярмарку під час Днів Києва. Приємно було слухати невимушені відгуки глядачів про її роботи: - Нарешті й українське мистецтво побачили. - Оце - мистецтво, аж душу хвилює... - Диви-диви, тут можна й постояти та помилуватися. Кілька годин і я ми лувався чудовими картинами Надії Полуян-Внукової... “Ве ликодній натюрморт”, “Стеж ками дитинства”, “Березовий гай”, “Село Вощилиха. Бабу син хлівець”, “Собор Святого Духа”, “Літо, сонячний день. Садиба баби Ганни. Село Вовківці” (до речі, саме з цієї садиби позаторік я почав розпитувати тут людей про родину Леоніда Полтави і саме з вуст цієї баби Ганни я вперше почув справжнє його прізвище - Пархомович). Надія Полуян згадує добрим словом Віталія Вла- сова, який вчасно помітив і підтримав її самобутній та лант. Саме в каталозі, що він підготував, мовиться: “Наро дилася Надія Полуян-Внукова З січня 1968 року. Середню школу закінчила 1983-го. У 1983-1987 роках навчалася в СПТУ-14 у рідному Ромні на маляра-альфрейника. Працю вала на Гардино-тюлевій фаб риці, створювала нові зразки малюнків, що впроваджува лися у виробництво. В кінці 1990-го вийшла заміж, нас тупного - народила сина... Виростала серед сільської буденності і вбирала в себе притаманне душі українського народу. Своїм духовним вчи телем вона вважає маму - людину від землі й зі щирими почуттями... І далі: “Батьків щина стала джерелом надхнен- ня, темою та ідеєю, лейтмо тивом, кредо її мистецького спрямування. Самородок від природи, вона мала вибір: писати казки чи картини...” Писала вона казки й малювала ілюстрації до своїх казок, зокрема до “Калинової со пілки”. Віталій Власов вважає: “Багате, витончене світосприй мання дає можливість худож ниці знаходити в навколишній реальності чарівність і небу денну красу”. Він вважає: Надія Полуян-Внукова Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
