Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША СУЧАСНИЦЯ Найбільше картин Надії Полуян-Внукової бачив я в Ро- менському краєзнавчому музеї позаторік. Тоді наша письмен ницька бригада брала участь в урочистостях, присвячених 100-річчю від дня народження Бориса Антоненка-Давидови- ча. Приємне було враження від самого музею, виплеканого люблячими руками, а дві великі залі з картинами “місцевого маляра ” просто таки нас полонили... - Отаку маємо в нашому Ромні художницю, - хвалився Олександр Шугай. - Отаку маємо худож ницю на нашій Сумщині, - пишався Олекса Ющенко. А Юрієві Мушкетику ли шалося сказати: - Славну маємо в нашій Україні художницю. Григорій Діброва, що розповідав про музей, зазна чив: живе вона на Засуллі, де народився Антоненко-Давидо- вич. А за день-два я дізнався, що Надія родом із тих місць, що й письменники Йосип Дуд ка та Леонід Полтава, що на її полотнах є й ті священні краєвиди, які любили і Йосип, і Леонід. “От би тільки це зазначати десь у назвах чи анотаціях, - порадив я. - Тоді ці картини матимуть не тільки мистецьку, але й істо- ричну цінність”. Авторка по годилась. І от уже працює над картинами "Берег Йосипа Дудки ” та “Хата Леоніда Полтави ”. РОМЕНСЬКА МИСТКИНЯ Цікава була у мене зустріч із художницею (та її чоловіком і сином) торік на мистецькому ярмарку під час Днів Києва. Приємно було слухати невимушені відгуки глядачів про її роботи: - Нарешті й українське мистецтво побачили. - Оце - мистецтво, аж душу хвилює... - Диви-диви, тут можна й постояти та помилуватися. Кілька годин і я ми лувався чудовими картинами Надії Полуян-Внукової... “Ве ликодній натюрморт”, “Стеж ками дитинства”, “Березовий гай”, “Село Вощилиха. Бабу син хлівець”, “Собор Святого Духа”, “Літо, сонячний день. Садиба баби Ганни. Село Вовківці” (до речі, саме з цієї садиби позаторік я почав розпитувати тут людей про родину Леоніда Полтави і саме з вуст цієї баби Ганни я вперше почув справжнє його прізвище - Пархомович). Надія Полуян згадує добрим словом Віталія Вла- сова, який вчасно помітив і підтримав її самобутній та лант. Саме в каталозі, що він підготував, мовиться: “Наро дилася Надія Полуян-Внукова З січня 1968 року. Середню школу закінчила 1983-го. У 1983-1987 роках навчалася в СПТУ-14 у рідному Ромні на маляра-альфрейника. Працю вала на Гардино-тюлевій фаб риці, створювала нові зразки малюнків, що впроваджува лися у виробництво. В кінці 1990-го вийшла заміж, нас тупного - народила сина... Виростала серед сільської буденності і вбирала в себе притаманне душі українського народу. Своїм духовним вчи телем вона вважає маму - людину від землі й зі щирими почуттями... І далі: “Батьків щина стала джерелом надхнен- ня, темою та ідеєю, лейтмо тивом, кредо її мистецького спрямування. Самородок від природи, вона мала вибір: писати казки чи картини...” Писала вона казки й малювала ілюстрації до своїх казок, зокрема до “Калинової со пілки”. Віталій Власов вважає: “Багате, витончене світосприй мання дає можливість худож ниці знаходити в навколишній реальності чарівність і небу денну красу”. Він вважає: Надія Полуян-Внукова Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
