Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ювілею Українського Музею у вересні 2001 року. І не сподівалися, не думали, що це вже остання зустріч з нею, бо плянів і задумів було ще в неї чимало. Зворушливими словами підкреслюючи заслуги й многогранну працю Стефанії на народній ниві прощала її голова нашого Відділу Оля Дем’янчук. Склали співчуття синам д- рові Ігореві з дружиною і Романові та сестрі Ірині, яка була при покійній до останніх хвилин її життя. До домовини вклали грудочку землі з рідного їй с. Угринова й другу - з могили патронки 33-го Відділу СУА Лесі Українки. Л. М и ч к о в с ь к а , пресова референтка Відділу. ІВАННА ВОВК 28 квітня 2002 р. відійшла у вічність довголітня Почесна членка 33-го Відділу СУА ім. Лесі Українки бл. п. Іванна Вовк. Народилася Іванна 13 квітня 1917 р. у Львові. Батьки Захарій й Анна Кріси. У родині були ще три сестри Стефанія, Неоніля і Міля та брат Володимир. Початкову освіту здобула в “Рідній Школі” згодом закінчила Учительський семінар. Під час вакацій Іванна із сестрою Стефою виїздили у село, де організовували дитячі садочки, працюючи над вихованням дітвори дошкільного віку. В 1940 р. одружилася з Адамом Вовком. Воєнна хуртовина примусила молоде подружжя разом з близькою ріднею покинути домівку і податися на Захід. Після д овгих поневірянь по різних країнах опинилася в переселенчих таборах, спершу в Байройті, згодом в Реґенсбурзі, що в Німеччині, де народився їх син Ігор. У 1949 р. всі прибули до Америки до штату Конектикут, а звідти до - Клівленду. 1972 р. Іванна стала членкою 33-го Відділу СУА, в якому була скарбником і членкою суспільної опіки. Та найважчу працю виконувала згодом на посаді стипендійної референтки. Очоливши ту референтуру, працювала в ній віддано, присвячуючи багато часу й енергії майже 27 років. Завдяки праці і постійним зусиллям Іванни, багато молодих людей здобули освіту. Поважне число з них закінчили богословські студії і стали священиками, брак яких вже тоді помітно відчувався, а теж у світській професії обіймаючи важливі посади в українських громадах у таких країнах, як Бразилія, Аргентина, Польща, Югославія в останні роки в Україні. Як признання за віддану й корисну працю для добра української спільноти, XXIV Конвенція СУА у Філядельфії нагородила Іванку в 1996 р. Почесним членством. Того ж року стрінуло її велике горе, бо помирає її єдиний син, а два місяці згодом - старша сестра Стефа. їхню втрату вони з чоловіком боляче переживають. Глибоко релігійна, Іванка, здаючись на Божу волю, дальше запопадливо працює в організації, будучи прикладною членкою нашого Відділу. На жаль, в недовгому часі важка недуга поклала її до лікарні, згодом до дому немічних, звідки вона, після терпінь і турбот та переживань близьких і рідних, перейшла в потойбічний світ. Голова Відділу Оля Дем’янчук теплими словами прощала покійну, підкреслюючи її заслуги в розбудові стипендійної акції, і склала щирі співчуття чоловікові, сестрі Мілі з чоловіком Ю. Русином, братові Володимирові з дружиною Іриною та всій родині. Попрощала і від усіх союзянок, які довгі роки співпрацювали з нею, і вклала грудку землі в домовину з могили патронки Лесі Українки. Л . М и ч к о в с ь к а , пресова референтка. 28 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top