Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Богдан-Ігор АНТОНИЧ БАТЬКІВЩИНА - Що це є Батьківщина? - раз питалась Оля, а батько радо відповів на це дитині: “Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля, поза селом, ген, попід лісом, тихо плине, це в саді нашому дерева, зілля, квіти, це на ланах пшениця золотокоса, це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер, це на левадах скошена трава в покосах, це наші всі пісні і молитви щоденні, це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш, це небо, синє вдень, а серед ночі темне, це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш”. Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ СКІЛЬКИ Ж РАНКІВ Я ПРОСПАВ! Третьоклясник Василько запитав у батька: - Тату, а що я робитиму влітку? - Відпочиватимеш і працюватимеш, - відповів батько. - Завтра поїдемо зі мною в' поле. Добре? - Добре! - зрадів Василько. Васильків батько працював агрономом. Він вставав удосвіта і їхав у поле. Василько крізь сон почув, як хтось доторкнувся до його плеча. Ой, як не хочеться вставати! Але пригадав Василько, що сьогодні вони з батьком їдуть у поле. Підвівся, подивився довкола. Надворі ще темно. На небі зірки сяють, а на сході червоніє. Василько вмився, поснідав з батьком. Ось вони вже і на подвір’ї. Василько показує на рожеве небо на сході й питає: - Тату, що воно таке? Чому небо червоне? Невже там пожежа? Батько усміхнувся: - А хіба ти ніколи не бачив, як сонце сходить? - Не бачив, - відповів Василько. - Дивись, - сказав батько. - Побачиш раз - захочеться бачити щодня. Потім вони стояли на околиці села. Перед ними зеленіло пшеничне поле. Соняшні промені блищали в крапельках роси. В блакитному небі співав жайворонок. Василько стояв, мов зачарований. - Ой, красиво ж! - тихо промовив він,т - Невже щодня так красиво? - Щодня! - відповів батько. - Скільки ранків я проспав! - з жалем промовив Василько. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top