Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КІЛЬКА СЛІВ ПРО ПРОМОВЧУВАНУ ЗБІРКУ ДМИТРА ПАВЛИЧКА Не зважаючи на голослівну ’’гласність” в радян ській публіцистиці та нові рубрики в київських ви даннях, як наприклад ’’Сторінки призабутого мину лого”, що їх веде в Літературній Україні заступник директора Інституту літератури АНУРСР доктор філологічних наук Микола Жулинський, де друку ються невідомі матеріяли з літературних архівів, до сі немає жадного натяку на те, що в поета Дмитра. Павличка була 1958-го року збірка поезій ’’Правда кличе", що була стягнена з друку і поширилася тіль ки в кількох примірниках, які сьогодні майже недо ступні для нормального читача. А шкода, бо саме вірші цієї збірки найкраще б надавалися для ілю страції занепаду рідної культури та суспільно-полі тичних відносин, соціальної нерівности, що витвори лася в країні ’’реального соціялізму”. Також у довід никах українських письменників, де подаються біо- бібліографічні нотатки українських радянських письменників дарма шукати в статті про Дмитра Павличка даних про збірку. Немає згадки про неї та кож в двотомнику вибраних творів, що появився в 1979-му році. Ми хотіли б подати з цієї збірки три по езії, яких тематика сьогодні так само актуальна, як при кінці 1950-их років, коли ця збірка була написа на. Актуальність тематики говорить виразно про те, що в Радянській Україні ті самі болючі теми не пере стали тривожити людей, що замислюються над до лею рідної мови й культури, над розв’язкою СОЦІАЛЬ НИХ питань, над тими суспільними явищами, що за панували в країні, яка претендує на найкраще роз в’язання міжлюдських стосунків. Ось вірш, що осуджує денаціоналізацію україн ської людини, явище сьогодні куди більше пошире не ніж воно було в роках, коли написана збірка. Яви ще, проти якого виступали відважні правозахис ники, за що їх жорстоко покарано як найгірших зло чинців. Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане, Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне. Ти зрікся мови рідної. Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому... Впаде на тебе, наче сніг, журба — Її не понесеш нікому. Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу. Чужинця шани ждатимеш дарма — В тв ій слід він кине сміх-погорду! Ти зрікся мови рідної.... І наступний вірш ’’Бюрократові в альбом" досить виразно засуджує упривілейовану касту номенкля- турщиків, з якими ведуть сьогодні боротьбу рефор містські кола Горбачова, що однак, виглядає досить безуспішно. Напам’я ть наче піп святе письмо, і Леніна, і Маркса він цитує. В промовах, мов актор, себе тренує Перед холодним і німим трюмо. Не оре, не кує і не будує, Лише гукає: "В комунізм йдемо!" Даремно в го с т і ми його ждемо, Хоч з наших мозолів він гараздує. Такий на секретарку не лиша Своїх тихеньких телефонів — де там ! — В них деренчить його ціла душа. Не с т ій т е в нього там, під кабінетом, Бо кожен з вас, напевно, поспіша Дзвонить зерном, залізом чи сонетом! Не менш промовистий третій вірш з гострою СО ЦІАЛЬНОЮ тематикою, що показує ту прірву, що ство рилася в радянському суспільстві між її різними про шарками. Вірш має заголовок: ЛИСТ ПРИБИРАЛЬНЦІ ДО ПОЕТА Ми спільно вам листа писать збирались, Бо ваших слів ніколи не забудем: ’’Благословенна праця прибиральниць — Вона потрібна так, як пісня, людям!” Я прибираю сім кімнат і часто Свою стару одежу рву на шмати, Сама я мушу купувати й пасту — Її завжди в запасі треба мати. Блищать мої паркети, наче плеса У місячному сяйві серед ночі... Можливо, з мене б вийшла поетеса, Якби вернулися літа дівочі. Хоч я учитися не мала змоги, Та балериною назавши стала: Я на щ ітках танцю ю до знемоги, О т лиш мені не аплодує зала. Начальник мій купив недавно катер І по Дніпру катається по-панськи. У місяць раз лише на білу скатерть Хотіла б я поставити шампанське! А прибиральниці у нашім домі Все теревенять про одне завзято... Ви ж , певно, із міністрами знайомі — Чи правда, що підвищать нам зарплату? Непомітно пролежали ці три вірші більш 20-ти років на 119-ій сторінці "Сучасности" 1964-го року січневого числа. Привіз збірку один мовознавець, що зустрічався на Міжнародному конґресі славістів в Софії в вересні 1963-го року з колегами з Києва, Львова та Варшави. Подав вістку до "Сучасности” без імени під рубрикою: Вісті з України, що дійшли посереднім шляхом. АННА ГАЛЯ Г0РБАЧ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
