Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
нулася до прокуратури з тими питаннями, на які мені ще місяць назад давали ухильну відповідь, то цього разу мені відповіли так, як належить. Отже все зале жить від вказівки згори. Ніколи не забуду, як стискалося моє серце, коли Дзвінка Сергієнко, Світлана Кириченко, або Віра Лі сова з двома дітками збиралася в далеку і надзви чайно важку дорогу, щоб діти побачили тата. Окрім важкої дороги матері й діти мусіли пережити при низливий обшук. Це в кращому випадку, бо бувало й таке, що обіцяне побачення табірна адміністрація в останній момент забороняла під приводом вигада ного ’’карантину” чи ’’ремонту" приміщення для поба чень. До речі, під час поїздок на побачення до чолові ка, мені здавалося, що справді там бувають каранти- ти. Але, коли я сама потрапила в табори, то виявила, що карантину там не оголошують навіть тоді, коли в’язні справді хворіють на дизентирію, коросту або жовтянку. Хворих або не лікують зовсім, або ж ліку ють і не кажуть від чого. Тобто вдають, що це не ко роста, а алергія; не дизентирія а розладнення нерво вого походження. Табірній адміністрації і табірним лікарям не вигідно, щоб в’язні знали про свої захво рювання і вже зовсім не вигідно зафіксовувати на папері, що в них поширені інфекційні хвороби. Адже це свідчило б про недобрий санітарний стан чи про неякісну їжу. Тому, щоб створити вигляд ідеальної чистоти і благоденствія, карантин не вводять вза галі. І навпаки, коли в таборі немає жодного інфек ційного хворого, але до когось приїхали на побачен ня, то, щоб не дати його, родичам і в’язневі оголо шують: ’’Карантин!’’ В’язень знає, що насправді нія кого карантину немає, але він не може повідомити про це тих, хто приїхав. Ізоляція там надійна. В результаті, мати, гірко плачучи, навантажена наїдками, що везла чоловікові, собі і дітям на три до би, вирушає з дітками у ще важчу зворотну дорогу. Скільки там сліз ллється, попід тими колючими пар канами!.. Та коли надходить черга наступного поба чення, вони знову їдуть, бо хочуть хоч якось допо могти, щось розпитати, щось розказати. А вдома на них чекають неприємності по службі або чергові до пити в КҐБ. З цього складається життя матерів і дру жин українських політв’язнів. Коли сестра привезла до мене на побачення ма му, то обидві вони були свідками такого видовища: попереду мене йде солдат з автоматом; потім в середині я, а з обох боків іще по солдатові з автома тами; за нами солдат з вівчаркою і також з автома том; далі дві тюремні наглядачки. Картинка була ви датна, бо я ростом мала та ще й важила тоді 47 кг., а конвоїри були, як на підбір — всі дебелі. Можете собі уявити, яке враження це справило на мою маму, та й не тільки на неї. Сталося так, що навпрости йшла ціла бриґада жінок-безконвойок із сусідньої побутової зони. З ними не було жодного конвоїра. (В політичній зоні безконвойників не бу ває). Це жінки-активістки, котрі не тільки пбво- дяться зразково, але й допомагають табірній адміні страції стежити за порядком. В нагороду отримують право працювати за межами концтабору і ходити без конвою. Працюють вони на підсобному госпо дарстві, доглядають свиней, або на полі порають го родину. Все для офіцерського столу. Так от, бригада таких жінок йшла назустріч, ко- ,ли мене супроводжував конвой. їх також ця картина дуже вразила. І коли потім я лежала в лікарні, то всі дуже допитувались, що ж я такого натворила; їм не вірилось, що я розповідаю про себе правду, бо се ред них у побутових зонах є чимало жінок, засудже них за вбивство, але їх так не стережуть. Крім того, як хтось із політичних прибуває до лі карні, то табірна адміністрація попереджає активі сток, що до лікарні прибула шпигунка ЦРУ* — така то. (Нас завжди виставляли шпигунами ЦРУ*!) Нака зували стежити, з ким спілкується, що говорить і, звичайно, доповідати, куди слід. Охочі завжди зна ходились. По-перше, їм самим дуже кортіло послу хати, що ті політичні розказують, а по-друге, хотіло ся заслужити прихильність начальства. Однак, біль шість ставилась до нас дуже добре, тому табірна адміністрація постійно вживала заходів з метою по сіяти ворожнечу між політичними і кримінальними в’язнями. Справа в тому, що всі сусідні побутові зо ни були не суворого режиму, а загального. Тобто, жінки, засуджені за вбивство, крадіжки, спекуляцію і т.д., мали набагато легший режим, отримували біль ше побачень, посилок, на більшу суму отоварюва лись в табірній крамниці. Одним словом, вони були заможніші, ніж жінки політичної зони суворого режи му. Так от, щоб вони нам не співчували і не допома гали, табірна адміністрація поширювала чутки ніби політичні отримують від Міжнародного Червоного Хреста харчові посилки по 50 кг на місяць. Оскільки в зонах завжди точиться боротьба за їжу, то це най кращий спосіб викликати заздрість і ненависть до політичних. Тамошній контингент не задумувався над тим чи може Міжнародній Червоний Хрест допомагати шпигунам ЦРУ*. (А що ми всі шпигуни це їм втовма- чували щоденно!) Доводилось пояснювати, що наша зона має су ворий режим і якби навіть якась бодай малесенька посилка прийшла на чиєсь ім’я, то її або вкрадуть, або відішлють назад. А ми навіть не знатимем, що вона приходила, тому що засуджені до суворого ре жиму першу половину строку взагалі не мають пра ва на посилки, а після відбуття половини строку мо жуть отримувати одну посилку на рік вагою не біль ше 5 кг. (разом з упаковкою!) і то при умові доброї поведінки. Так, скажімо, дуже інтеліґентну людину, вели кого українського патріота Олексу Тихого весь строк позбавляли всіх побачень, всіх посилок, всіх отоварок. І він, маючи ріст 190 см, важив 46 кг. Коли Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
