Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗГАДУЮЧИ ПЕРЕЖИТЕ Слово під час вечора, присвяченого сучасним героїням Перш за все, щиро дякую за оцю зворушливу гостинність, яку ви до нас виявляєте! Та ще ви словлюю всім вам сердечну подяку за величезну працю, котру ви провадите тут, у діяспорі: зберігає те українську мову, культуру і, цим самим, україн ську націю. Жити на чужині й не втратити перли ук раїнської культури вельми не легко. І те, що ви їх таки зберегли і продовжуєте оберігати, я вважаю справжнім подвигом. Велика заслуга в цьому належить українським жінкам, бо ж чоловіки, дбаючи про утримання ро дини, здебільшого відсутні вдома. Виховання дітей, особливо перші роки їхнього життя, випадає на долю жінок. Саме вони з раннього дитинства мо жуть прищепити (або не прищепити) дитині любов до української мови, української культури. Якщо батьки заклали цей фундамент з пелюшок, то надалі юнаки й дівчата вже здатні усвідомлювати себе українцями. Щодо жінок з великої України, то вони також не суть свій тягар, не схожий на ваш, але не менш знач ний. Українські селяни ще й досі зберігають і несуть всі українські звичаї в майбутнє. В селах поки що па нує українська мова і є українські школи. Величез ними стараннями на маленьких клаптиках землі ви рощують українські жінки необхідний мінімум для розвитку маленьких українців-майбутніх героїв. Найбільші страждання випадають на долю мате рів і дружин українських політв’язнів. Неможливість дістати будь-яку інформацію від рідних з ув’язнен ня, повна невідомість про те, як і чим можна допо могти, лягають важким тягарем на душу, по роджують відчай і безпорадність. Ти ніби живеш на волі, але нічого не можеш зробити, ніде не отримаєш жодної об’єктивної інформації. Адже всі офіційні ус танови відповідають на твої питання тією ж самою фразою: — ’’Засуджений правильно”. І якщо ви в своєму листі питали, де перебуває ваш син або чоловік, який в нього стан здоров’я, коли і як його можна побачити, що можна йому вислати — все одно вам дадуть відповідь: "Засуджений правиль но”. Так ніби ви ні про що більше не питали.... Серед українського народу вже стала сумним анекдотом розповідь про те, як в’язні сталінських концтаборів, отримавши без вини по 25 років ув'яз нення, зверталися до Ковпака, щоб допоміг якось добитися справедливого розгляду їхньої справи. Ковпак відповідав коротеньким листом, в якому стояла одна лише фраза: "Кара невелика — треба відбувати!” Так само й тепер: ні прокуратура, ні суд, ні тю ремна адміністрація ніколи не давали жодної об’єк тивної інформації про ув’язнених, і тільки в 1986 році пан Ґорбачов і його уряд виробили закон, котрий зо бов’язує всі правоохоронні органи розбиратися об’єктивно і давати об’єктивні відповіді. Треба ска зати, що деякий рух в цьому напрямку відбувся. Бо коли я після опублікування цього закону знову звер- Раїса Рудвнко Ralisa Rudenko
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
