Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА ВИХОВНІ ТЕМИ: ЩО ХОЧЕМО ДЛЯ НАШИХ ДІТЕЙ В продовженні розмов на виховні теми — ЩО ХОЧЕМО ДЛЯ НАШИХ ДІТЕЙ — передаємо думки Доріяна, брата Тані, з якою ми розмовляли на с т о рінках ’’Нашого Ж и т т я " в ч.: 5 травень, 1987 р. Сьогодні ми зупинимося над питанням двох бать- ківщин, т а позитивів чи проблем, які виникають у ж и т т і молодої людини, що виростає в атмосфері двох світів — українського т а св іту довкілля країни поселення. Доріянові 25 років. Він студіював на одному з Айві Ліґ університетів, здобувши ступінь маґістра в комерційній адміністрації. До шкіл (народньої т а середньої) ходив в околиці, де не було українських товаришів, т о ж с в іт український творила для нього його родина т а Пласт. З приємністю слід відзначити, що Доріянова українська мова така ж чиста й багата, як і його молодшої сестри Тані. З ним можна розмовляти по-українському на будь яку тем у без труднощів з його боку. В сьогоднішній розмові ми зупинимося на пи танні двох батьківщин, т а на позитивах чи пробле мах з якими зустрічаю ться т у т роджені д іти укра їнських батьків. Почнемо з часто дискутованого поняття, а саме проблеми двох батьківщин. Питання: Чи для тебе, Доріяне, питання двох бать ківщин є проблемою? Відповідь: Не можна заперечити, проблема двох батьківщин існує. її можна старатися розв’язувати, але вона не зникає. Для декого з молодих людей, зусилля, конечне для найдення розв’язки є таке ве лике, що вони відходять від українства. Для других через вплив батьків, через ентузіязм, чи рівень інте- ліґентности ці труднощі легше роз’яснити та розв’я зати. П: В чому конкретно ці проблеми виявляються? В: Вони включають: — Одверту дискримінацію, особливо від жидів; американці, загалом, не знають досить про українців та не є в такому контакті з нами, щоб бути проти нас. Вони радше невтрально, пасивно ставляться не гативно до чужого як такого (крім захоплення всім, що "Рашшян”). — В культурі опанованій анґло-саксонським сві том, існує дискримінація взагалі проти "чужоземців”, під рубрику яких ми підходимо. Тут неконформізм і відокремлення одиниці в своєму етнічному сере довищі можуть перешкоджати їй в суспільстві, в то вариському житті та в її професійній праці. — Наші імена й прізвища відокремлюють нас на віть тоді, коли цього не бажаємо (так, як шкіра відо кремлює мурина). Тому дехто, коли це не вигідно, не хоче виявляти своєї етнічности. — Товариські стосунки і звичаї теж не є такі, як в американському товаристві. Важко знайти з амери канськими товаришами спільні пережиття, коли наші є набуті в українській школі чи в українських органі заціях, яких американці не мають. З другого боку американці мають зайняття і приємності, яких ми не маємо із-за браку часу та через наше заанґажування в українському середовищі. — В розвитку одиниці є фаза, коли вона квес- тійонує доцільність вивчати мову батьків, релігію, культуру, питаючи себе чи це все їй потрібне. Така аналіза та самоаналіза є здорова, хоча вона створює багато проблем. В процесі такої аналізи деякі оди ниці відкидають частину або й цілу спадщину бать ків. Важко відкидати романтизм історії ”як то було колись на Україні" та "сцензуровану” спадщину (в нас все ще існує табу критикувати чи аналізувати її неґативи). Одначе, коли одиниця аналітично пере гляне позитиви і неґативи своєї українськости та СВІДОМО прийме її за свою, керуючись своїми, а не тільки батьків мотивами, тоді це має далекойдуче значення. П: Яка ж тоді роля батьків? В: На мою думку, обов’язком батьків є провадити, заохочувати та стимулювати дітей до певного пункту, але в певному віці залишити їм можливість самим остаточно зідентифікувати їхню національну приналежність. Завеликий тиск часом може довести до відкинення дітьми спадщини батьків. П: Яка реакція американського довкілля на твою на ціонально-етнічну свідомість? В: Реакція на національну приналежність міняється з віком. До десятого року життя національна свідо мість ще не є реальною. З роками, потреба ідентифі куватися з групою зростає. Хочу звернути увагу, що не тільки етнічна приналежність, але теж і інтелек туальність віддалює одиницю від загалу, і тому ба гато дуже свідомих українців, як і тих з нахилом до інтелектуалізму, є віддалені (в середньошкільному віці) від американського товариства та суспільства. Та багато таких одиниць були б віддалені все одно через їхній характер. П: Як довго триває такий процес "шукання”? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
