Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
одинадцять молодців-місяців та їх братчика Лютого. Давно, давно Господь покликав їх до себе та звелів заряджувати природою. Тож воло діють вони по черзі впродовж цілого року. От і в зимі Грудень і Січень заколисують Боже Ди тятко, складають Йому поклін, приносять дітям різдвяні подарунки, а з першим снігом — зимо ву радість: санки, лещата й совги. Вони часто люблять гратися із сніговою бабусею-мете- лицею і вітром, але вітер чекає, коли прийде Лютий. Тоді він розганяється і нема йому стри му. Вітер знає, що це до вподоби Лютому, який любить небезпечні пригоди. Він насипає великі гори снігу, перевертає дерева та з дядьком Морозом чіпляє великі льодові бурульки під дахами, на мостах і деревах. Лютий — збиточ ник, він розкладає свої льодові плахти по хід никах та сміється, коли люди падають. Тоді треба посипати дороги сіллю і піском, щоби можна було їздити і ходити. Але найбільш з усього Лютий любить буду вати замки з льоду і снігу. Він будує їх у горах і лісах. Один з них найкращий і найбільший, а будує він його в непроглядному лісі. Його ви сокі тереми вилискують та блистять срібнобі- лими льодовими вежами і здалека чути як ли царі в срібних шоломах виграють на льодових ЛЕОНІД ГЛІБІВ ХТОЖ ТО ТАКА? Бачить — не бачить, Чути — не чує, Мовчки говорить, Дуже мудрує, Кривду соромить, Правди навчає, Часом жартує, Смішки справляє, Люба розмова, — Дай Боже діти, З нею до віку Жити — дружити. Хтож то така є В світі щаслива, Мудра, правдива І жартівлива? Як не вгадали, Стану в пригоді: Річ коротенька — Книжка та й годі! сурмах. А в кімнатах все з льоду: столи і крісла, дорогі свічники і посуд. Одна кімната най краща, найясніша. В ній ліжко й високе крісло теж з льоду. Туди приходить льодова царівна — а гарна як льодова квітка! Вона дуже любить цей замок. Лютий приносить їй срібні льодові коралі, що зібрав із дерев, ланцюжки й персте- ні з льоду. Тоді сяде він біля неї, щоб відпо чити. Але царство його не вічне. Коли сонце по кладе свої перші теплі промінчики на шпилі де рев і снігові гори, тихеньким кроком приходить березень. Він ніжно торкає чарівною паличкою білі берізки та будить їх з довгого сну. А вони у відповідь йому стрясають краплі своїх соків — наче сльози радости, що минає зима. Лютий тоді дуже, дуже сердитий. Він підмовляє вітра, щоби відганяв теплі, соняшні промінчики від його замків, щоби царівна ще хоч трохи полю бувалася його теремами й подарунками. Він лютує перекидаючи корчі, дерева та все, що йому на дорозі. Люди і навіть пташки ховають ся, бо грізний буревій все може знищити. Але природа перемагає. Лютий лютує, бо його замки помалу тануть, а князівна зникає і ніхто не знає, де вона дівається. Тепер вже знаєш, Ромчику, чого Лютий лютує?” Ромчик, не дочекавшись повороту мами, засипляє в дідуся на руках.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
