Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Писанки з Рахова на Закарпатті. Easter eggs from Rachovo village in Carpatho-Ukraine. Др. Зоя Плітас Із днів зриву Двадцятьліття зриву Карпат ської України проймає мене .раді стю і сумом. Хоч не й родилась я на Срібній Землі, проте її Відро- дження там, разом з усіми пере жила. І всі 'події того часу, 'надій ний початок, радісне завершення і трагічний кінець оце й досі стоять перед очима. Чомусь найбільш інтенсивно згадую побут у Хусті. Внаслідок Віденського Арбітражу дня 2. ли стопада 1938 р. частина Карпат ської України з містами Ужгоро дом, Мукачевом і Береговом віді йшла до Мадярацини. Через те сто лиця її перенеслася до Хусту. І хоч населення болюче пережило Етрату, проте з ще більшою охо тою взялося за відбудову власно го простору. З яким запалом узялось жіноц тво до праці! Ще в грудні 1938 р. Філія Укр. Жін. Союзу скликала ширші сходини. Тоді вирішено пе ренести централю до Хусту, змі нити назву товариства на „Союз Українок", переробити статут і поширити його, відповідно (до но вих обставин і вимог. Загальні Збо ри нового товариства рішено скли кати на 12. березня 1939. Чи ду мав тоді хто, шо не доведеться їх ніколи відбути? А тим часом праця йшла гаряч ково. Вся країна готувалась до ви борів і жіноцтво хотіло вложити якнайбільше зусиль у цю справу. Тому щонеділі виїздили членки управи на села. За допомогою вчи тельок скликали ми віче і промов ляли. У Великій Копані, у Довго му, в Золотареві та в багатьох ін ших місцевостях. Усюди слухало нас багато жінок і з їхніх прияз них поглядів та несміливих запитів вичували ми, як близько це все їх серцю. Не було між ними ще про мовців. Але з того, як охоче вони засновували Кружки та радо впи сувались, видно було, що наше слово запало їм у душу. Але й у Хусті не бракувало ро боти. Союз Українок порозумівся з жіночим відділом Карпатської Січі та перевів за допомогою ліка рів санітарний курс для мед-се стер. Понад двадцять сестер закін чило перший такий курс. Але най більше турбот і праці завдавали справи суспільної опіки. В Хусті було тоді багато втікачів із Ма- дярщини, евакуовані школи й си ротин ець. Усюди було багато по треб, але найбільше уваги .присвя чували учням евакуованих шкіл, що були відірвані від батьків і по требували опіки. 'Поза тим ішла в Союзі Українок й інша праця. З початком грудня відбувся чайний вечір, що згурту вав у милій гутірці всіх хустських і новоприбулих членок. Потім від бувся вечір св. Миколая, а в січні традиційна „Маланка“, при вели кій участі громадянства. Всі ці ім- грези не тільки оживлювали това риське життя, але й давали поваж ний дохід. На жіночій сторінці щоденника „Нова Свобода" українські жінки висловлювали свої думки та пля- ни, як і звіти про виконану працю. Також подавали ми репортажі з нашого життя до жіночої преси r Г аличині („Нова Хата“ у Львові, „Жіноча Доля“ в Коломиї). Незабутні хвилини пережили ми на площі, під час масового здвигу дня 22. січня 1939 р. Тоді члени уряду виголосили ряд промов, а площу залляли представники насе лення з усіх закутин Карпатської України в їх мальовничому народ - ньому вбранні. Настрій був підне сений, багато людей плакало. Мені пригадався подібний момент двад цять літ раніш на Софійській пло щі в Києві. Не пропали надаремне всі жертви, не жаль нам було на шого скитання! Знов підіймається Україна на наших очах! Запамятався мені також 2-гий Зїзд Карпатської Січі дня 19. лю того, коли тисячі учасників мар- іиували по вулицях Хусту. Сотні січовичок у сіро-синіх уніформах ішли рівними рядами під проводом нашої команда,нтки Стефанії Ти- совської. На бальконі Січової Го- стинниці приймали параду уряд Карпатської України з премієром о. А. Волошином на чолі. Яка ра дість, яке піднесення відчували ми! А потім події покотилися швид ким темпом. Уранці 14. березня розпочалась збройна боротьба. Спершу бій Карпатської Січі з че хами, а потім з мадярами. Вже пер шого дня мали ми ранених у шпи талі. Тому якось не вдалося мені почути 14. березня проголошення самостійкости Карпатської Укра їни через радіовисильню в Хусті. Не бачила я також засідання Пер шого Сойму Карпатської України дня 15. березня 1939- Коли в Хусті відбувалися ці важ ливі державні події, на фронті Кар патська Січ вела вперті бої з ма дярами і все нові й нові ранені по повняли простори нашого шіпиталя в Хусті. Лікарям допомагали тут інові мед-сестри й січовички. І в ньому шпиталі провела я з чоло- p. іком-лїкарем останні дні в Хусті. А вже 16. березня прийшлось нам евакуватись. Виїздили ми з Хусту в останню хвилину, під ма дярським обстрілом, в напрямку до Бичкова. Ледве дістались ми туди, коли місцевий мадярський комітет відібрав у нас авто і ми вже пішки перейшли міст до Руму нії. Декілька годин перед .нами тут перейшов до Румунії й наш уряд, а пізніше й частина Карпатської Січі. Деякі частини Карпатської Січі відступили в гори й там серед лі-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
