Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЗБІРЩИЦЇ ЧИ ГРОМАДЯНКИ? Український жіночий рух має свою 75-літню історію. Шлях, що його перейшла українська жінка за той час — виявляє її ріст і си лу. Доказом того є великі осягн українських жіночих організацій на рідних землях у минулому, а тепер у всіх скупченнях україн ської еміграції. До того шлях цей проходив у ненормальних умови- нах розвитку. Тому хоч ціль була весь час та ж сама, то засоби дово дилось міняти достосовуючй їх до потреб місця 'й умовин. У праці жі ноцтва на рідних землях клалося головну вагу на піднесення укра їнської жінки — через зорганізо- ваність асвітно й економічно. Ма ючи опертя рідної землі не треба було дбати яро збереження, а нав паки—про розвиток і осяги. Нато мість на еміграції змагаємо в ве ликій мірі до збереження україн ської жінки і родини у фізичному й духовому розумінні. Насильно відірвані від рідної землі не маємо органічної лучности з материком. І через те усі наші намагання звер нені на те, щоб іскра української духовости не згасла в українській родині. Тому творимо жіночі організації й на новому поселенні, дорожимо ними, бо проводимо через них цю нашу ідею. Та не всюди зустрічаємо такий саме підхід до них. Частина грома дянства, а навіть жіноцтва вважає, що жіночі організації в загальному не дуже то потрібні і що ту саму працю можна виконати в інших товариствах чи установах. А жінки повинні служити громаді в інший спосіб. Вони повинні творити ре- ферентури чи комітети при інших організаціях, переводити базарі чи грошові збірки і засоблювати тим усі товариства. І цікаво, що цим декого й переконують! Ця думка, що покутує серед до волі широких кол, не нова. її про тиставили ще ідеям Наталі Кобрин- ської 75 літ тому і вона теж мог ла б відзначити свій ювілей. Це й нічого дивного. Жертвенність є видатною рисою характеру жінки, а також дбайливість за всі громад ські потреби. Тому й не дивно, що вона радо стає „громадською збір- щицею“ і нераз знаходить задово лення в тому. Але не думає про те, що її обовязки у громаді вищі і глибші. Оці власне обовязки охоп лює й розвиває Союз Українок Америки. Він гуртує українське жіноцтво в ЗДА для збереження національної свідомости, для під держки визвольних змагань укра їнського народу і для моральної і матеріяльної допомоги українцям у світі. Цих окремих завдань не може сповнити жіночий комітет чи референтура. Бо вони вповні охоп люють громадське призначення жінки і потребують всіх її сил. То му роздаровування матеріяльних засобів іншим установам не все є иказане, <бо ослаблює нас. Це не значить, що не хочемо співдіяти і співпрацювати при всіх починах громади. Радо вложимо свою працю і свій даток у кожній потребі. Але хочемо бути рівними партнерами, які мають не тільки вложити свій труд, але сказати своє слово. А чи потрібно в суспільстві о- кремих жіночих організацій, про те повчає нас саме життя. Сього дні немає культурного народу, щоб не було в нього жіночої ор ганізації. Що більше зрізничкова- не суспільство, що вищий його рі вень, то краще поставлені там жі ночі організації. Подекуди, як в Англії, вони дали почин до різних суспільних реформ і виконують певні важливі суспільні функції у країні. А в інших знов, як у Фін ляндії відограли визначну ролю в воєнній обороні країни. Український нарід прийняв жі ночий рух, як одну із форм свого визволення і розбудови національ ної окремішности. Із тими завдан нями проводить свою працю й до сьогодні. У нас жіночі організації мають охопити і активізувати ту частину громадянства, яка майже в цілості не включилась би до ін шої громадської праці. А праця в VII. КОНГРЕС УККА Цьогорічний Зїзд Українського Конгресового Комітету пройшов серед великого зацікавлення гро мадянства. Між делегатами було багато жінок, в тому 15 Союзянок. Окрім членок Управи УККА — пп. Олени Лотоцької і Стефанії Пуш кар — явились — п-ні Лідія Бура- чинська (Гол. Управа), п-ні Анна Сивуляк (Окр. Рада у Филадел- фії), п-ні Катерина Пелешок (1), п-ні Анна Нюмин (2), п-ні Марія Демидчук (3), п-ні Іванна Бенцаль (4), п-ні Ніна Самокішин (11), п-ні Михайлина Чайковська (20), п-ні Розалія Сидорик (22), п-ні Марія Малевич (27), п-ні Олена Штогрин (41), п-ні Осипа Грабо- венська (43), п-ні Марія Томич (57), п-ні д-р Є. Єржівська (68). Наради проходили дуже ожив лено. Між дискутантками завваже но виступи жіноцтва, які торка лись порядку нарад і звіту Управи. Це були: П-ні д-р Єржківська з Сиракюз домагалась більшої участи й голо су платникам Нар. Фонду. П-ні Катерина Пелешок з Ню Йорку поставила внесення, щоб Український Конгресовий Комітет дав признання й піддержку Святам Жінки-Героїні — нарівні з іншими загально-національними святами. П-ні Михайлина Чайковська з Филаделфії домагалась представ ництва жінок у Політичній Раді при УККА. Також до Комісій увійшли пред ставниці Союзу Українок Амери ки: у Номінаційній Комісії засіда ла п-ні Олена Лотоцька, а в Рево люційній Комісії п-ні Стефанія Пушкар. Вибори керівних органів УККА, що пройшли одноголосно, впрова дили ряд жінок до Управи УККА. До Екзекутиви УККА ввійшла го лова Централі СУА п-ні Олена Ло тоцька, до Політичної Ради УККА увійшла містоголова Централі п-ні Стефанія Пушкар. До Ради УККА увійшли: пп. Іванна Бенцаль, Лідія Бурачинська, Осипа Грабовенська, Марія Демидчук, Розалія Сидорик, Олена Штогрин, Галина Лащенко. жіночих гуртах держить їх і збіль шує зорганізовані ряди. Марія Біляк Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top