Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2025
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тридцять недаремних літ В затишній околиці Буенос Ай- ресу, в саді, притулившись до зрідка подибуваних в Аргентині дерев, стоїть невелика оселя п-ва Цимбалів. Уся вона дуже різнить ся від оточення. Зовсім не нагадує типових, аргентинських, плоско- дахих „кас“ чи модніших „сале- тів“. Ззовні обросла пнучими ро слинами, в середині обвішана ста ровинними українськими килима ми, декоративними веретами та картинами господаря, відомого мистця. Нічого тут з аргентінсько- го „люхо“ (люксус) у роді ком- плету гнутих меблів, сецесійних буфетів із дзеркальною стіною, брокатних завісок, що відділюють кімнати замість дверей, стандарт ної спальні і гордости аргентін- ської господині — нарозтіж від чиненої купальні з почищеними кахлями! Тут книги, картини, а головне ■— памятки з України. їх багато •— хата, як музей! Кожен її куток надиханий любовю до свого у найкращій формі. Тридцять років сповнилось не давно тому, як ця родина осіла в Буенос Айресі. Мусимо поверну тись до того холодного, собаче- вологого травневого дня, коли ко рабель із Гамбургу, що привіз мо лоденьку паню Тетяну, спинився на північному причалі каламутно- жовтої Ляпляти. То не той теплий край, що про нього розказував агент корабельної лінії? Поза панею Тетяною 1919 рік, участь у повстанні, останнє про щання з родинною хатою, де зали шилась сама мати, (батька ж, на чальника дивізії, розстріляли боль- шевики), розгром району. 3-річне вчителювання в українській шко лі і дальша втеча через Дністер від куль і собак до Румунії. Потойбіч скривавлена Україна, знущання й сваволя Чека — поцейбіч румун ські старшини з мальованими ру- мянцями, панночки в маркізетових суконках, флірт і веселощі. Пані Тетяні 20 років, її обличчя без усмішки, на ній похідна шинеля, вона голодна. Та все ж тут воля. І властиво Румунія — не Румунія, а Буковина, де живуть тії ж люди, що й на Поділлі. І молода повстан- ка прикипає серцем до тієї землі, де хоче працювати й жити. Вона скидає шинелю і вдягає вишивану сорочку, чорну спідничку. Живе надією швидкого повороту або праці для того народу тут же. Та доля просуджує інші шляхи. Треба заробляти на прожиток, а тут не має як. Хтось піддає думку про виїзд до Канади. Там багато на ших поселенців, учителька там на певне знайде місце для своєї пра ці. В 1923 р. папери до Канади на руках. їдуть до Гамбургу, де по служливий агент перемовляє їха ти в Аргентину, де теж наші люди й підсоння подібне до нашого... Це ж усе одне — Канада чи Арген тина! І ось група емігрантів у невели кому готелі на березі брудно-жов тої ріки, серед колючої трави. Го тель тісний, повен блощиць. О 4-тій год. зранку підіймають із ліжок — шукати роботу. Прихо дять теж до готелю клієнти шука ти жінок. Молода жінка сидить на камяній лавці перед готелем з ро диною бесарабців. У родині багато дрібних дітей, найстаршій дівчині ледве чотирнадцять. Усі голодні й заморені. Агент підходить до пані Тетяни. Обіцює добру роботу. Яка радість! Бо й чоловік ніяк не мо же знайти роботи, хоч шукає її кожного дня. Та агент, почувши про чоловіка, відходить. — Заміжня? Ні, нам такої не треба! — І бере 14-літню бесараб- ку, якої більше ніхто вже не по бачив, ні батьки, ні поліція... Буенос Айрес — гарне місто та не для емігрантів. Хтось назвав містечко Беріссо. Там можна ді стати роботу в бойнях. Перші дні в Беріссо затямились, як безнадій ний, кошмарний сон. Чоловік за хворів, йому поновилась рана і він покищо без праці. Зате пані Тетяні зразу пощастило: наклеювати ети кетки на консервні банки, класти їх по 12 в скриньку і відносити. Швидко, як можна .найшвидше, бо замовлень багато. Це ж післяво єнні часи і консерви продаються в збіднілій Европі тоннами. Друга справа — хата! Таких, як пані Те тяна тисячі в Беріссо і живуть во ни якбудь. Хати в „теплому краю" будуються за один день. Чотири стіни з ґуфрованої бляхи, такий же дах і цегляна долівка. За піч і кухню править прімус. Щастям, бо помер власне комірник, дістає пані Тетяна таку хату. Дощ падає крізь діри до середини й на цегля ній долівці, де попередній комір ник, рубаючи дрова, вижолобив діри, збираються калюжі. В місті, що положене нижче морського рівня — круглий рік сиро. Зимою, коли падають дощі, одяг і білля ніколи не висихають. Лягаєш у вогкому, у вогкому зриваєшся о 5-тій год. ранку до роботи. Вулиці в Беріссо немощені. Різ ня працює безперебійно. Цілу ніч у місті дзвонять будильники в бля шаних домиках, цілу ніч сунуться вулицями люди, хляпаючи по бо лоті, кашляють і кленуть. Молода пані пробігає темну як ніч вулицю і розбризькуючи калюжі, спішить невиспана до праці. А там, уже прочуваючи смерть на рухомих сходах, реве худоба і той рев при речених на смерть коров несеться П-ні Тетяна Цимбал у строю жінки козацького старшини. Mrs. Tetiana Cymbal, a prominent Ukrainian in Buenos Aires, Argenti na in a historic Ukranian costume of XVI century.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
