Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
родньої цілости — Матері, Дівчи ни й Воїна. Це згущені образи у- країнської стихії, створені нею і для неї, України, для якої „бать ко відречеться сина і стане брат на брата. О, Ти! Улюблена, єдина в багряно-княжих шатах". Укра їна понад усім — „Ти понад дім і матір, Тобі офіри голубині твори ти і вклякати". Те саме в іншому тоні звучить у ніжно-чулому слові Наталі Хо- лодної-Лівицької. Для неї сім лі тер, які складають звучне імя У- країна — це священна формула, з якої зродивіся 'провідник новіт нього козацтва та світла постать Симона Петлюри. Іншим голосом промовляє Докія Гуменна. Прийшла вона з непере можною, гарячою снагою сказати свою правду. Там, де вона почи нала її, їй не дали сказати правди і її голос скоро замовк, тому, що, як каже письменниця, не вміє во на подвійно думати. В таборовій Україні, де для письменників знай шовся якийсь куточок і був за безпечений насущник, здивувала вона всіх своїм великим твором „Діти Чумацького Шляху". Про живаючи в підсовєтській Україні при самих джерелах згубної си стеми, яка послідовно нищила у- країнську людину, Гуменна зна йшла переконання про незнищи- мість народу. Пірнувши у саму глибину його буття ще в перед історичних часах, вона вивела із нього свою громадянку тисячеліть, оту українську суть, якої не мо жуть знищити ніякі навали і схре щення. Треба тільки міцно вчепи тися у землю рідну й усе перетри- ваєш. Все переживе зокрема укра їнська селянка, ота прамати на роду. Віра у незнищимість народу звучить і в інших письменниць, які прийшли з Наддніпрянщини по другій світовій війні. Бачити те все, що вони бачили і самі пере жили та зробити такий висновок — значить бачити й відчути від- глибну силу народу справді, якусь містичну у своїй незгораємості в огні. Людмила Коваленко вірить у ту силу також із перелетом у май бутнє. В її утопії „Рік 2245“ У- країна — єдина країна з нормаль ною господарською будовою, іди лічна відпочинкова оселя для лю дей майбутнього, змучених і зну джених стопроцентовою техніза цією атомової доби. Та сама віра є і в Ольги Мак, яка народню цілість порівнює з деревом, що над його короною са дівники роблять різні досліди. Ка лічать садівники корону, а корінь залишається здоровий і жде наго ди, щоб ще буйніше розбуятись на волі. І та віра є і в Олени Звичайної. У своїй „Селянській санаторії" й оповіданнях „Оглянувшись на зад" вона описує несамовиту дій сність і в ній людину, яка бореть ся за своє фізичне існування і збе реження душі. Це страдницька путь української жінки, по якому вона йшла з відвагою, часом по милялась, падала, а все ж доходи ла до правди, щоб її сказати бо дай на смертнім одрі, як комуніст ка в „Селянській санаторії". І Гуменна і Коваленко домага ються місця для України. Гуменна в „Епізоді з життя Європи Крит ської" виводить на сцену прекрас ну дівчину-українку, яка у своєї матері Європи все була попелюш кою. Вона старається довести сві тові логічне право України на мі сце серед народів Европи, як рів ної всім. Коваленко знаходить діялоги зайвими, бо ж вони досі не помо гли й доказів розуму ніхто не слу хає. Так є, а як так, то треба йти на ворога з ножем у зубах. Питан ня співвідносин України й Моско- вії ніхто ще тут так сміливо й од- верто не поставив. Доки існує та країна і народ — спокою не буде. Отже треба знищити гніздо за гарбників, які не слухають жодних доказів. Таке сказати в Америці, де прийнято думати, що поганих народів немає, а є тільки погані уряди, з якими також прийнято церемонитись! Отже ніяких урядів — Москви немає. На землі наста ли мир і благодать. Найвищого ступіня літератур ної творчости у драматургії підій мається також жінка. Пєси Людми лі Коваленко —■ це не поверховні конфлікти, це ставлення поважних проблем. В одній із пєс вона зво дить на терені таборової України три галузі роду Ковалесткіїв — наддніпрянських, галицьких і во линських. Там вони вперше стають проти себе, придивляються і пі знають одне одного, пізнають, що вони діти однієї матері. Така сама зустріч відбувається у Докії Гуменної у несамовиті ча си, у палаючому Києві, але там брат не впізнав брата. Фанатична правдомовність Гуменної натвори ла їй багато ворогів. Образ Маря- ни Верешок, людини формованої методами, надиктованими комуні стичною партією , є трагічний. Сконфронтована з новою дійсні стю, новим західнім світом, пере живає вона глибоке потрясення. Спеціяльною тортуруючою мето дою самодопиту шукає вона вияс нення, душу її роздирають проти річчя, нове притягає і відштовхує, старе прокляте і несприємливе. Ця тяжка душевна криза описана правдиво й правильно. І що ж, знайшлися такі „критики", які без довгого надумування ототожнили Маряну з авторкою і виступили з люшневою критикою проти пись менниці, заховавшись за псевдоні мами й криптонімами. Не прино сить чести така „мужня" відвага! Гуменна з тугою допитує чому? Чому тільки злі є сильними? Чому немає добрих і сильних? Де відпо відь на ті болючі питання? Журба й Коваленко не питають чому. Так є і треба бити. Пере могти чи бути знищеним — це за кон для тих обох, як і для Ляту- ринської. (Докінчення буде) ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Дорога пані Голово! Прошу прийняти мою щиру по дяку за запрошення на ювілейну зустріч з нагоди 15-ліття Нашого Життя. На жаль, я не могла взяти участи в тій зустрічі. Тому прошу пробачити мені і прийняти най- щиріші мої побажання. Дай Вам, Боже, пані Голово, і всім Вашим співробітницям сили й витривало- сти у дальшій праці! Одночасно прошу прийняти мій скромний ювілейний дар 5 дол. на пресовий фонд Н. Ж. Я дуже його ціню й очікую нетерпеливо кож ного місяця. Дай, Боже, щоб став тижневиком! Дуже бажала б, щоб усі наші жінки його читали. Анна Чорній, Балтимор Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
