Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Писанки з Рахова на Закарпатті. Easter eggs from Rachovo village in Carpatho-Ukraine. Др. Зоя Плітас Із днів зриву Двадцятьліття зриву Карпат ської України проймає мене .раді стю і сумом. Хоч не й родилась я на Срібній Землі, проте її Відро- дження там, разом з усіми пере жила. І всі 'події того часу, 'надій ний початок, радісне завершення і трагічний кінець оце й досі стоять перед очима. Чомусь найбільш інтенсивно згадую побут у Хусті. Внаслідок Віденського Арбітражу дня 2. ли стопада 1938 р. частина Карпат ської України з містами Ужгоро дом, Мукачевом і Береговом віді йшла до Мадярацини. Через те сто лиця її перенеслася до Хусту. І хоч населення болюче пережило Етрату, проте з ще більшою охо тою взялося за відбудову власно го простору. З яким запалом узялось жіноц тво до праці! Ще в грудні 1938 р. Філія Укр. Жін. Союзу скликала ширші сходини. Тоді вирішено пе ренести централю до Хусту, змі нити назву товариства на „Союз Українок", переробити статут і поширити його, відповідно (до но вих обставин і вимог. Загальні Збо ри нового товариства рішено скли кати на 12. березня 1939. Чи ду мав тоді хто, шо не доведеться їх ніколи відбути? А тим часом праця йшла гаряч ково. Вся країна готувалась до ви борів і жіноцтво хотіло вложити якнайбільше зусиль у цю справу. Тому щонеділі виїздили членки управи на села. За допомогою вчи тельок скликали ми віче і промов ляли. У Великій Копані, у Довго му, в Золотареві та в багатьох ін ших місцевостях. Усюди слухало нас багато жінок і з їхніх прияз них поглядів та несміливих запитів вичували ми, як близько це все їх серцю. Не було між ними ще про мовців. Але з того, як охоче вони засновували Кружки та радо впи сувались, видно було, що наше слово запало їм у душу. Але й у Хусті не бракувало ро боти. Союз Українок порозумівся з жіночим відділом Карпатської Січі та перевів за допомогою ліка рів санітарний курс для мед-се стер. Понад двадцять сестер закін чило перший такий курс. Але най більше турбот і праці завдавали справи суспільної опіки. В Хусті було тоді багато втікачів із Ма- дярщини, евакуовані школи й си ротин ець. Усюди було багато по треб, але найбільше уваги .присвя чували учням евакуованих шкіл, що були відірвані від батьків і по требували опіки. 'Поза тим ішла в Союзі Українок й інша праця. З початком грудня відбувся чайний вечір, що згурту вав у милій гутірці всіх хустських і новоприбулих членок. Потім від бувся вечір св. Миколая, а в січні традиційна „Маланка“, при вели кій участі громадянства. Всі ці ім- грези не тільки оживлювали това риське життя, але й давали поваж ний дохід. На жіночій сторінці щоденника „Нова Свобода" українські жінки висловлювали свої думки та пля- ни, як і звіти про виконану працю. Також подавали ми репортажі з нашого життя до жіночої преси r Г аличині („Нова Хата“ у Львові, „Жіноча Доля“ в Коломиї). Незабутні хвилини пережили ми на площі, під час масового здвигу дня 22. січня 1939 р. Тоді члени уряду виголосили ряд промов, а площу залляли представники насе лення з усіх закутин Карпатської України в їх мальовничому народ - ньому вбранні. Настрій був підне сений, багато людей плакало. Мені пригадався подібний момент двад цять літ раніш на Софійській пло щі в Києві. Не пропали надаремне всі жертви, не жаль нам було на шого скитання! Знов підіймається Україна на наших очах! Запамятався мені також 2-гий Зїзд Карпатської Січі дня 19. лю того, коли тисячі учасників мар- іиували по вулицях Хусту. Сотні січовичок у сіро-синіх уніформах ішли рівними рядами під проводом нашої команда,нтки Стефанії Ти- совської. На бальконі Січової Го- стинниці приймали параду уряд Карпатської України з премієром о. А. Волошином на чолі. Яка ра дість, яке піднесення відчували ми! А потім події покотилися швид ким темпом. Уранці 14. березня розпочалась збройна боротьба. Спершу бій Карпатської Січі з че хами, а потім з мадярами. Вже пер шого дня мали ми ранених у шпи талі. Тому якось не вдалося мені почути 14. березня проголошення самостійкости Карпатської Укра їни через радіовисильню в Хусті. Не бачила я також засідання Пер шого Сойму Карпатської України дня 15. березня 1939- Коли в Хусті відбувалися ці важ ливі державні події, на фронті Кар патська Січ вела вперті бої з ма дярами і все нові й нові ранені по повняли простори нашого шіпиталя в Хусті. Лікарям допомагали тут інові мед-сестри й січовички. І в ньому шпиталі провела я з чоло- p. іком-лїкарем останні дні в Хусті. А вже 16. березня прийшлось нам евакуватись. Виїздили ми з Хусту в останню хвилину, під ма дярським обстрілом, в напрямку до Бичкова. Ледве дістались ми туди, коли місцевий мадярський комітет відібрав у нас авто і ми вже пішки перейшли міст до Руму нії. Декілька годин перед .нами тут перейшов до Румунії й наш уряд, а пізніше й частина Карпатської Січі. Деякі частини Карпатської Січі відступили в гори й там серед лі-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
