Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
родньої цілости — Матері, Дівчи ни й Воїна. Це згущені образи у- країнської стихії, створені нею і для неї, України, для якої „бать ко відречеться сина і стане брат на брата. О, Ти! Улюблена, єдина в багряно-княжих шатах". Укра їна понад усім — „Ти понад дім і матір, Тобі офіри голубині твори ти і вклякати". Те саме в іншому тоні звучить у ніжно-чулому слові Наталі Хо- лодної-Лівицької. Для неї сім лі тер, які складають звучне імя У- країна — це священна формула, з якої зродивіся 'провідник новіт нього козацтва та світла постать Симона Петлюри. Іншим голосом промовляє Докія Гуменна. Прийшла вона з непере можною, гарячою снагою сказати свою правду. Там, де вона почи нала її, їй не дали сказати правди і її голос скоро замовк, тому, що, як каже письменниця, не вміє во на подвійно думати. В таборовій Україні, де для письменників знай шовся якийсь куточок і був за безпечений насущник, здивувала вона всіх своїм великим твором „Діти Чумацького Шляху". Про живаючи в підсовєтській Україні при самих джерелах згубної си стеми, яка послідовно нищила у- країнську людину, Гуменна зна йшла переконання про незнищи- мість народу. Пірнувши у саму глибину його буття ще в перед історичних часах, вона вивела із нього свою громадянку тисячеліть, оту українську суть, якої не мо жуть знищити ніякі навали і схре щення. Треба тільки міцно вчепи тися у землю рідну й усе перетри- ваєш. Все переживе зокрема укра їнська селянка, ота прамати на роду. Віра у незнищимість народу звучить і в інших письменниць, які прийшли з Наддніпрянщини по другій світовій війні. Бачити те все, що вони бачили і самі пере жили та зробити такий висновок — значить бачити й відчути від- глибну силу народу справді, якусь містичну у своїй незгораємості в огні. Людмила Коваленко вірить у ту силу також із перелетом у май бутнє. В її утопії „Рік 2245“ У- країна — єдина країна з нормаль ною господарською будовою, іди лічна відпочинкова оселя для лю дей майбутнього, змучених і зну джених стопроцентовою техніза цією атомової доби. Та сама віра є і в Ольги Мак, яка народню цілість порівнює з деревом, що над його короною са дівники роблять різні досліди. Ка лічать садівники корону, а корінь залишається здоровий і жде наго ди, щоб ще буйніше розбуятись на волі. І та віра є і в Олени Звичайної. У своїй „Селянській санаторії" й оповіданнях „Оглянувшись на зад" вона описує несамовиту дій сність і в ній людину, яка бореть ся за своє фізичне існування і збе реження душі. Це страдницька путь української жінки, по якому вона йшла з відвагою, часом по милялась, падала, а все ж доходи ла до правди, щоб її сказати бо дай на смертнім одрі, як комуніст ка в „Селянській санаторії". І Гуменна і Коваленко домага ються місця для України. Гуменна в „Епізоді з життя Європи Крит ської" виводить на сцену прекрас ну дівчину-українку, яка у своєї матері Європи все була попелюш кою. Вона старається довести сві тові логічне право України на мі сце серед народів Европи, як рів ної всім. Коваленко знаходить діялоги зайвими, бо ж вони досі не помо гли й доказів розуму ніхто не слу хає. Так є, а як так, то треба йти на ворога з ножем у зубах. Питан ня співвідносин України й Моско- вії ніхто ще тут так сміливо й од- верто не поставив. Доки існує та країна і народ — спокою не буде. Отже треба знищити гніздо за гарбників, які не слухають жодних доказів. Таке сказати в Америці, де прийнято думати, що поганих народів немає, а є тільки погані уряди, з якими також прийнято церемонитись! Отже ніяких урядів — Москви немає. На землі наста ли мир і благодать. Найвищого ступіня літератур ної творчости у драматургії підій мається також жінка. Пєси Людми лі Коваленко —■ це не поверховні конфлікти, це ставлення поважних проблем. В одній із пєс вона зво дить на терені таборової України три галузі роду Ковалесткіїв — наддніпрянських, галицьких і во линських. Там вони вперше стають проти себе, придивляються і пі знають одне одного, пізнають, що вони діти однієї матері. Така сама зустріч відбувається у Докії Гуменної у несамовиті ча си, у палаючому Києві, але там брат не впізнав брата. Фанатична правдомовність Гуменної натвори ла їй багато ворогів. Образ Маря- ни Верешок, людини формованої методами, надиктованими комуні стичною партією , є трагічний. Сконфронтована з новою дійсні стю, новим західнім світом, пере живає вона глибоке потрясення. Спеціяльною тортуруючою мето дою самодопиту шукає вона вияс нення, душу її роздирають проти річчя, нове притягає і відштовхує, старе прокляте і несприємливе. Ця тяжка душевна криза описана правдиво й правильно. І що ж, знайшлися такі „критики", які без довгого надумування ототожнили Маряну з авторкою і виступили з люшневою критикою проти пись менниці, заховавшись за псевдоні мами й криптонімами. Не прино сить чести така „мужня" відвага! Гуменна з тугою допитує чому? Чому тільки злі є сильними? Чому немає добрих і сильних? Де відпо відь на ті болючі питання? Журба й Коваленко не питають чому. Так є і треба бити. Пере могти чи бути знищеним — це за кон для тих обох, як і для Ляту- ринської. (Докінчення буде) ІЗ ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ Дорога пані Голово! Прошу прийняти мою щиру по дяку за запрошення на ювілейну зустріч з нагоди 15-ліття Нашого Життя. На жаль, я не могла взяти участи в тій зустрічі. Тому прошу пробачити мені і прийняти най- щиріші мої побажання. Дай Вам, Боже, пані Голово, і всім Вашим співробітницям сили й витривало- сти у дальшій праці! Одночасно прошу прийняти мій скромний ювілейний дар 5 дол. на пресовий фонд Н. Ж. Я дуже його ціню й очікую нетерпеливо кож ного місяця. Дай, Боже, щоб став тижневиком! Дуже бажала б, щоб усі наші жінки його читали. Анна Чорній, Балтимор Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
