Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
■— Ах, я бачила! — Хочу крикнути, хочу й собі щось сказати, але вона вже відійшла. — Я студіюю хемію. Маю попалені руки кисло тою. В лябораторії маса роботи. Дозволите провести вас додому? Я відпекуюся від цієї пропозиції. Я так далеко живу! І чогось уперше в житті мені стає соромно за нашу глиняну дорогу, скромну садибу з поваленим парканом, без числа. НІ, ні, абсолютно ні! — Маєте нареченого? Боїтеся? ■— Ні, не маю нікого, але я привикла сама собі давати раду. І вкінці я живу в такій околиці, де чу жим людям небезпечно ходити .. . Булька ... — Булька? Та це ж чудесна околиця! Озеро, гори ... Я теж живу недалеко Бульки .. . Тепер мої груди заливає тепла хвиля вдячности. Для того балакуна, тієї енциклопедії, — Булька — чудесна околиця. Вулецька дорога, на якій немає ні- одного пристойного будинку! Тепер грають щось інше. Зачіски порозпуска лись, пудра облетіла з блискучих носів, у вікна за глядає сірий зимовий ранок. Оришка кидається мені на шию в гардеробі, щось мені хоче важливе розповісти. Але тут увійшов між нас математик. І грізно до мене: — Лоґаритми знаєш? Я забула його погрози. Всміхаюся. — Зараз запишу двійку. — І витягає нотес. Але це тільки жарти. Він сам тільки-що встав від преферанса, де побив усіх на голову. Це геній мате матики. Для якого математика — сублімована поезія. — А для мене акракадабра .. . — Певно! Пощо таких дурних гусок учать ма тематики? Учили б віршиків. З ким ідеш до хати? Сама? — Іду іду ... — заливає мене гаряча хвиля. Я навіть не знаю, як називається той, для кого Булька фантастична околиця. — Я називаюся Гнатюк Михайло. Вже йдемо? —■ Я тільки одягнуся. На довгій засніженій дорозі я говорила, а пан Гнатюк набалакався певно вже. Він ніс мій зарукав- ник, а я говорила. Про божевільних з Кульпаркова, показувала те місце, де польський старшина зарубав свою наречену власною шаблею. Про пусту поліційну станицю, про курей, і про Яська Крису. Про нічні облави в примарній кам’яничці та про вишневу люльку мого тата. Я говорила все, що знала, вже й не знала що говорити та й думала: навіщо я все те го ворю? Що подумає про мене чужий хлопець, який навіть не знає мого імени? Навіть не питає про це і взагалі ні прощо не питає. Раз тільки перепитав ще раз про Яська Крису. Чому Сікорки кажуть, що він большевик? А хіба я знаю? — Так, так, я тільки так запитав. А тепер я хочу вас щось попросити. — Мене? Прошу, просіть. Він сміється. А тоді поважніше. — Коли б вас хтось про мене щонебудь пи тався, кажіть: не знаю. Ні імени, ні прізвища. Але не бійтеся, вам нічого не буде. Я не такий уже страшний, але краще мене не знати. Ми попрощалися перед моєю хатою. Він забрав з мого малого зарукавника ... пістолю. Не знаю, чи була набита, обережно її витягав, і скоро, поцілувавши мою руку, збіг вулицею вниз. Он як! І не сказав, як то водиться, що хотів би мене десь зустріти, десь побачити. Дарма, що так сильно притискав мою змерзлу руку до своїх чер воних губ, дарма, що в мене такі гарні очі... ЗИМОВЕ Зима в моєму місті гостра й холодна. Вона три ває так довго, здається, половину Божого року. Вже Великдень недалеко. Так хочеться скинути зимовий плащ, а тут усе ще падає й падає сніг, а морози й не думають пустити. Я маю на Богданівці три учениці. Допомагаю їм у науці й за те, що втовкаю їм у го лови те, чого не всилі втовкти „дракон", я дістаю 15 злотих. Тільки добратися з Вульки на Богданівку — важко. Туди немає трамваю, навіть не скрізь там вбиті, втоптані дороги. Щоб перейти з Кульпарків- ської дороги до Богданівської церкви, треба пере бороти більшу снігову пустелю, як зі школи до дому. Я закутана в мамину хустку, кожного ранку лізу в сніг. Вітер шмагає моє обличчя, ніс мабуть ніколи не прийде до нормального кольору. Але я не здаюся. О пів на десяту я вже вистукую ногами у Слав- чиних сінях. Виходить її мама, така сердешна жінка, обтрушує мене зі снігу, помагає розкутатися й, цілу ючи мене в лице, підставляє свою тверду, висушену від прання руку до поцілунку. Славка сидить у нато пленій кімнаті над книжками з олівцем у роті. На ліжку спить її батько після нічної служби. А в кухні горить весело вогонь під плитою. На плиті шумить синій поливаний чайник. Славчина мама наливає мені велику ,,гальбу“ від пива чаю й кидає туди, крім цукру, черниць зі скляної бутлі, що стоїть на вікні між вазонками з геранню. На тарілку з рожевими квітами, кладе хліб із Богданівської пекарні „Мер курій", дві широкі грінки, намащені біленьким як сніг смальцем. Щоб я розігрілася й, борони, Боже, — не застудилась. Пані Маланчукова добра, як рідна мама. Вона, слухаючи про глибокий сніг, пускає з очей сльозу і навіть не намагається її витерти. З великого жалю сягає довгою ложкою до засипаних цукром ягід, і ще досипує мені в чай. Розігріта чаєм, з дуже червоним носом, присовуюся до Славки й по чинаємо лекцію. Славка, звісно, нічого не вміє, не може вивчити, ні зрозуміти. Мені доводиться напи сати їй усі завдання, латинську препарацію, розв’я зати рівняння, нарисувати фізичну мапу Тибету, ви правити черновик „вільної" теми. Часу багато немає. То ж я креслю олівцем по папері й диктую Славці, а вона бурмоче незрозумілий їй диктат під задово лені погляди мами, що взялася за обід. За годинку біжу в сусідню вулицю й приблизно все відбувається так само в хаті Галинки Москалю- ківни. Там чекає вже на мене Іванка Савчак і ми всі три сідаємо за широкий кухонний стіл. Я відмовля юся від чаю з черницями, що його знову хоче налити мені пані Москалюкова, тоді вона частує мене шмат ком пирога з тими ж ягодами. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
