Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тридцять недаремних літ В затишній околиці Буенос Ай- ресу, в саді, притулившись до зрідка подибуваних в Аргентині дерев, стоїть невелика оселя п-ва Цимбалів. Уся вона дуже різнить ся від оточення. Зовсім не нагадує типових, аргентинських, плоско- дахих „кас“ чи модніших „сале- тів“. Ззовні обросла пнучими ро слинами, в середині обвішана ста ровинними українськими килима ми, декоративними веретами та картинами господаря, відомого мистця. Нічого тут з аргентінсько- го „люхо“ (люксус) у роді ком- плету гнутих меблів, сецесійних буфетів із дзеркальною стіною, брокатних завісок, що відділюють кімнати замість дверей, стандарт ної спальні і гордости аргентін- ської господині — нарозтіж від чиненої купальні з почищеними кахлями! Тут книги, картини, а головне ■— памятки з України. їх багато •— хата, як музей! Кожен її куток надиханий любовю до свого у найкращій формі. Тридцять років сповнилось не давно тому, як ця родина осіла в Буенос Айресі. Мусимо поверну тись до того холодного, собаче- вологого травневого дня, коли ко рабель із Гамбургу, що привіз мо лоденьку паню Тетяну, спинився на північному причалі каламутно- жовтої Ляпляти. То не той теплий край, що про нього розказував агент корабельної лінії? Поза панею Тетяною 1919 рік, участь у повстанні, останнє про щання з родинною хатою, де зали шилась сама мати, (батька ж, на чальника дивізії, розстріляли боль- шевики), розгром району. 3-річне вчителювання в українській шко лі і дальша втеча через Дністер від куль і собак до Румунії. Потойбіч скривавлена Україна, знущання й сваволя Чека — поцейбіч румун ські старшини з мальованими ру- мянцями, панночки в маркізетових суконках, флірт і веселощі. Пані Тетяні 20 років, її обличчя без усмішки, на ній похідна шинеля, вона голодна. Та все ж тут воля. І властиво Румунія — не Румунія, а Буковина, де живуть тії ж люди, що й на Поділлі. І молода повстан- ка прикипає серцем до тієї землі, де хоче працювати й жити. Вона скидає шинелю і вдягає вишивану сорочку, чорну спідничку. Живе надією швидкого повороту або праці для того народу тут же. Та доля просуджує інші шляхи. Треба заробляти на прожиток, а тут не має як. Хтось піддає думку про виїзд до Канади. Там багато на ших поселенців, учителька там на певне знайде місце для своєї пра ці. В 1923 р. папери до Канади на руках. їдуть до Гамбургу, де по служливий агент перемовляє їха ти в Аргентину, де теж наші люди й підсоння подібне до нашого... Це ж усе одне — Канада чи Арген тина! І ось група емігрантів у невели кому готелі на березі брудно-жов тої ріки, серед колючої трави. Го тель тісний, повен блощиць. О 4-тій год. зранку підіймають із ліжок — шукати роботу. Прихо дять теж до готелю клієнти шука ти жінок. Молода жінка сидить на камяній лавці перед готелем з ро диною бесарабців. У родині багато дрібних дітей, найстаршій дівчині ледве чотирнадцять. Усі голодні й заморені. Агент підходить до пані Тетяни. Обіцює добру роботу. Яка радість! Бо й чоловік ніяк не мо же знайти роботи, хоч шукає її кожного дня. Та агент, почувши про чоловіка, відходить. — Заміжня? Ні, нам такої не треба! — І бере 14-літню бесараб- ку, якої більше ніхто вже не по бачив, ні батьки, ні поліція... Буенос Айрес — гарне місто та не для емігрантів. Хтось назвав містечко Беріссо. Там можна ді стати роботу в бойнях. Перші дні в Беріссо затямились, як безнадій ний, кошмарний сон. Чоловік за хворів, йому поновилась рана і він покищо без праці. Зате пані Тетяні зразу пощастило: наклеювати ети кетки на консервні банки, класти їх по 12 в скриньку і відносити. Швидко, як можна .найшвидше, бо замовлень багато. Це ж післяво єнні часи і консерви продаються в збіднілій Европі тоннами. Друга справа — хата! Таких, як пані Те тяна тисячі в Беріссо і живуть во ни якбудь. Хати в „теплому краю" будуються за один день. Чотири стіни з ґуфрованої бляхи, такий же дах і цегляна долівка. За піч і кухню править прімус. Щастям, бо помер власне комірник, дістає пані Тетяна таку хату. Дощ падає крізь діри до середини й на цегля ній долівці, де попередній комір ник, рубаючи дрова, вижолобив діри, збираються калюжі. В місті, що положене нижче морського рівня — круглий рік сиро. Зимою, коли падають дощі, одяг і білля ніколи не висихають. Лягаєш у вогкому, у вогкому зриваєшся о 5-тій год. ранку до роботи. Вулиці в Беріссо немощені. Різ ня працює безперебійно. Цілу ніч у місті дзвонять будильники в бля шаних домиках, цілу ніч сунуться вулицями люди, хляпаючи по бо лоті, кашляють і кленуть. Молода пані пробігає темну як ніч вулицю і розбризькуючи калюжі, спішить невиспана до праці. А там, уже прочуваючи смерть на рухомих сходах, реве худоба і той рев при речених на смерть коров несеться П-ні Тетяна Цимбал у строю жінки козацького старшини. Mrs. Tetiana Cymbal, a prominent Ukrainian in Buenos Aires, Argenti na in a historic Ukranian costume of XVI century.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
