Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 OUR LIFE • September-October 2022 Аліна Акуленко , перекладачка. Київ Життя у війну 8 березня . Здрастуй, Тарасе! Я не приїду до тебе сьогодні. Хоч ще два тижні тому збиралася. Вибач, у мене тут все дуже змінилося. Сплю в одя - зі, молюся на ЗСУ, навчилась прощатися і не про - щати. Вибач, Тарасе. Я не приїду ні сьогодні, ні завтра. Мені бракує хоробрості навіть виходити з дому. Найстрашніше стає вечорами. Коли з темряви при - літають їхні літаки й ракети. Так, я боюся. З мене герой такий собі. Але, знаєш, скільки навколо ге - роїв! Тому прошу тебе: сходи там до Бога. Нагадай у розмові про наші поля і лани, і греблі, й степи, і ліси, і моря, і гори. Про Дніпро нагадай. Про високі дніпрові кручі. І про наше безкрає небо. Поговори з Ним про нас. Не про біди наші і не про відчай. А про те, що ми прагнемо волі. Дихати хочемо на повні груди. І дуже хочемо жити. Чуєш, Тарасе, ти розкажи Йому, як нам пекельно важко, і що болить нестерпно, але ми не відступи - мо. У нас нема ще однієї України. Чуєш, Тарасе, як Він буде питати, то скажи, що ми знаємо — Він на нашому боці. Але в нас тут щодня гинуть люди. Вмирають міста і села. Кожен день дається нелегко. З 24 лютого і до нині п. Аліна залишається у Києві. Усі тексти написані нею у столиці на осно - ві пережитого, почутого та побаченого. Один з них стосується Сновська Чернігівської обл., звідки вона родом і куди російські війська дісталися у перші дні війни, бо там до білорусі — лі - чені кілометри. Вибач, Тарасе, не сердься. Ми повинні були б відстояти волю свою і правду значно раніше. Ти казав нам, а ми не чули. Ворог приспав нашу пиль - ність і проріс у нашу землю чужою мовою і чужин - цями. Але ми стоїмо. Ти ж з височини бачиш, як ми стоїмо. Тож допоможи нам, прошу! Чуєш, Тарасе, а я до тебе обов'язково приїду. Стану поруч на твоїй горі, і вільний вітер з Дніпра битиме в лице і груди. Ми приїдемо до тебе, Та - расе, бо традиції не можна порушувати. Приїдемо після Перемоги! А ти тримай наше небо, прошу. 22 березня . У ту першу ніч сестра й будиль - ник задзвонили одночасно. Було щойно по шостій. — Це правда, що вас обстріляли? — хрипко спи - тала вона. Я сіла на теплому ліжку, хапнула ротом повітря й видихнула «ні». Хоча цієї ж миті десь далеко гухнуло. — Це війна? — тихо спитала вона. — Що нам робити? — Я не знаю. Бо я справді не знала. Не знаю і досі. Але тепер у мене є мрія. Щоб одного ранку мій напівсон роз - била не сирена тривоги, а дзвінок від сестри. — Це правда, що ми вже перемогли? — спитає вона. — Так, правда, — відповім я їй. 25 березня . Коли фашисти у Другу світову війну окупували Україну, вони фізично не могли відновити навчальний процес німецькою мовою. Могли закидати Україну німецькими підручника - ми, але почати викладати у школах незрозумілою населенню мовою – не могли. То ж мова – це не лише зброя. Але ще й фортеця. Вона захищає нас і наші кордони. Говорити однією мовою з ворогом – смертельно небезпечно. Дове - дено війною. 29 березня . На імпровізованій ятці просто неба продають свіжі редиску й огірки, зелену ци - булю і якусь дуже рідкісну зелень. Якби до війни, то би точно купила, і було б свято першого весняного салату. Але ресурси – не бездонні. І словосполучення Обкладинка книги, про яку автор А. Акуленко написала так: «Ця маленька книжечка написана з великою лю - бов'ю, простою мовою про непростих людей»
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
