Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 OUR LIFE • September-October 2022 Аліна Акуленко , перекладачка. Київ Життя у війну 8 березня . Здрастуй, Тарасе! Я не приїду до тебе сьогодні. Хоч ще два тижні тому збиралася. Вибач, у мене тут все дуже змінилося. Сплю в одя - зі, молюся на ЗСУ, навчилась прощатися і не про - щати. Вибач, Тарасе. Я не приїду ні сьогодні, ні завтра. Мені бракує хоробрості навіть виходити з дому. Найстрашніше стає вечорами. Коли з темряви при - літають їхні літаки й ракети. Так, я боюся. З мене герой такий собі. Але, знаєш, скільки навколо ге - роїв! Тому прошу тебе: сходи там до Бога. Нагадай у розмові про наші поля і лани, і греблі, й степи, і ліси, і моря, і гори. Про Дніпро нагадай. Про високі дніпрові кручі. І про наше безкрає небо. Поговори з Ним про нас. Не про біди наші і не про відчай. А про те, що ми прагнемо волі. Дихати хочемо на повні груди. І дуже хочемо жити. Чуєш, Тарасе, ти розкажи Йому, як нам пекельно важко, і що болить нестерпно, але ми не відступи - мо. У нас нема ще однієї України. Чуєш, Тарасе, як Він буде питати, то скажи, що ми знаємо — Він на нашому боці. Але в нас тут щодня гинуть люди. Вмирають міста і села. Кожен день дається нелегко. З 24 лютого і до нині п. Аліна залишається у Києві. Усі тексти написані нею у столиці на осно - ві пережитого, почутого та побаченого. Один з них стосується Сновська Чернігівської обл., звідки вона родом і куди російські війська дісталися у перші дні війни, бо там до білорусі — лі - чені кілометри. Вибач, Тарасе, не сердься. Ми повинні були б відстояти волю свою і правду значно раніше. Ти казав нам, а ми не чули. Ворог приспав нашу пиль - ність і проріс у нашу землю чужою мовою і чужин - цями. Але ми стоїмо. Ти ж з височини бачиш, як ми стоїмо. Тож допоможи нам, прошу! Чуєш, Тарасе, а я до тебе обов'язково приїду. Стану поруч на твоїй горі, і вільний вітер з Дніпра битиме в лице і груди. Ми приїдемо до тебе, Та - расе, бо традиції не можна порушувати. Приїдемо після Перемоги! А ти тримай наше небо, прошу. 22 березня . У ту першу ніч сестра й будиль - ник задзвонили одночасно. Було щойно по шостій. — Це правда, що вас обстріляли? — хрипко спи - тала вона. Я сіла на теплому ліжку, хапнула ротом повітря й видихнула «ні». Хоча цієї ж миті десь далеко гухнуло. — Це війна? — тихо спитала вона. — Що нам робити? — Я не знаю. Бо я справді не знала. Не знаю і досі. Але тепер у мене є мрія. Щоб одного ранку мій напівсон роз - била не сирена тривоги, а дзвінок від сестри. — Це правда, що ми вже перемогли? — спитає вона. — Так, правда, — відповім я їй. 25 березня . Коли фашисти у Другу світову війну окупували Україну, вони фізично не могли відновити навчальний процес німецькою мовою. Могли закидати Україну німецькими підручника - ми, але почати викладати у школах незрозумілою населенню мовою – не могли. То ж мова – це не лише зброя. Але ще й фортеця. Вона захищає нас і наші кордони. Говорити однією мовою з ворогом – смертельно небезпечно. Дове - дено війною. 29 березня . На імпровізованій ятці просто неба продають свіжі редиску й огірки, зелену ци - булю і якусь дуже рідкісну зелень. Якби до війни, то би точно купила, і було б свято першого весняного салату. Але ресурси – не бездонні. І словосполучення Обкладинка книги, про яку автор А. Акуленко написала так: «Ця маленька книжечка написана з великою лю - бов'ю, простою мовою про непростих людей»
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
