Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 OUR LIFE • September-October 2022 в оповіщених документах. Від цього задоволений Захід посмі - хався, а в нас одразу ж усклад - нилися проблеми з Росією щодо поділу Чорноморського флоту, закордонної власности тощо. Саме за зневажливим ставлен - ням нового московського прово - ду до Української державности, як і до новопосталих незалеж - них країн на теренах колишнього СРСР, Захід мав би бачити, що ко - лишня Російська імперія поверта - ється до життя з усіма її ознаками нетерпимости до права іншого. Проте ні в Европі, ні за океаном з початком ХХІ ст. не виявилося лідерів на зразок уже згаданих Черчилля й Рейґана, щоб побачи - ти це загрозливе для всієї світової цивілізації явище. І не просто по - бачити, а й зупинити його. Замість цього вдалися до умиротворення Росії, яка розпочала знахабніло себе поводити, оговтавшись піс - ля розпаду СРСР. Один до одного було наслідувано приклад без - зубої Европи, котра на тарілочці принесла Гітлеру особливий доз - віл на аґресію проти сусідів. На жаль, на той час ще не встиг такий провідник вирости і в Україні, а тих, кого вже сама історія визначила українцям за провідників, наша влада боя - лася популяризувати, оскільки їхній чин державности й жер - товности в ім’я рідного народу далеко не відповідав її рівню. Хоч саме мужність і жертовність Івана Мазепи, Симона Петлюри та Степана Бандери подавала приклад постави й боротьби для державних діячів усіх народів. Починаючи з 2014 р., коли Росія здійснила перші акти аґресії про - ти України, все, на що спромігся переляканий Захід, — висловлю - вав занепокоєння та дуже просив київську владу не гнівити Москву рішучими діями на захист нашої територіальної цілісности й дер - жавного суверенітету. Про Буда - пештський меморандум в Европі й за океаном мовчали, а заганя - ли нас у нормандський формат, де не було ні США, ні Китаю, ні Великої Британії. Усе це оберну - лося Мінськом, де переговорний процес патронував білоруський «бацька»... І протягом багатьох кровопро - литних років йшлося до того, що невдовзі ми могли вже опинити - ся сам на сам з так званим «стар - шим братом», що вміє міцно ду - шити в обіймах – з осені 2021 р. на кордоні з Україною Москва стала нагромаджувати свої ударні підрозділи. Нас попередили про майбутню війну, та не вважали, що Україну, як оборонну браму всього цивілізованого світу, не - обхідно негайно по-справжньо - му озброювати – розраховували лише на підтримку партизансько - го руху на наших теренах, коли нас окупують рашисти. Тож після чергового «серйоз - ного та предметного обміну думками» Президента США Ба - йдена з господарем Кремля Пу - тіним на голови европейських і заокеанських політиків, котрі якраз насолоджувалися різдвя - ними канікулами, несподівано вилився холодний душ — за - ява міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби від 31 грудня 2021 р.: «Ми здатні захи - щатися. Якщо Захід похитнеться та обере умиротворення, ми все одно будемо захищати себе, своє право на існування і власне майбутнє». І сильним світу сього нарешті дійшло, що коли Україна своєю кров'ю відстоїть свою свободу, як це було в 2014 р., то тоді вони остаточно розпишуться у власній безпорадності перед знахабні - лим аґресором, котрий 8 років дурить світ тим, що «іх там нєт». Відтак буде творитися нове НАТО, але вже без них. Відтак розпо - чався пасивний процес протидії, який не виходив за рамки вже звичних попереджень – рішучих превентивних дій не вживалося. А нерішучість Заходу і далі роз - палювала азарт аґресора – тож 24 лютого 2022 р. сталося те, що мало статися... І це нагнало такого страху на Захід, що він тільки й спромігся виділити нам ще лише 72 год на самостійне існування. Але цей визначений нам час вибухнув такою величезною українською революційною енергією – зби - ралася, очевидно, всі тридцять років незалежности, — що весь світ заціпенів від самопожер - тви української нації, і багатьом ще, як і нам самим, доведеться ретельно аналізувати не тільки комплекс своїх прорахунків, а й феномен нашого здвигу. Але саме це й повернуло За - хід до усвідомлення власної самодостатности й гідности, й він, нарешті, рішучіше стає на бік українців. Хоч для декого процес позбавлення страху пе - ред Москвою й досі триває в страшних конвульсіях. Але цей процес пішов, його вже не зупи - нити – Україна повертає світові гідність!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
