Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
32 OUR LIFE • September-October 2022 в оповіщених документах. Від цього задоволений Захід посмі - хався, а в нас одразу ж усклад - нилися проблеми з Росією щодо поділу Чорноморського флоту, закордонної власности тощо. Саме за зневажливим ставлен - ням нового московського прово - ду до Української державности, як і до новопосталих незалеж - них країн на теренах колишнього СРСР, Захід мав би бачити, що ко - лишня Російська імперія поверта - ється до життя з усіма її ознаками нетерпимости до права іншого. Проте ні в Европі, ні за океаном з початком ХХІ ст. не виявилося лідерів на зразок уже згаданих Черчилля й Рейґана, щоб побачи - ти це загрозливе для всієї світової цивілізації явище. І не просто по - бачити, а й зупинити його. Замість цього вдалися до умиротворення Росії, яка розпочала знахабніло себе поводити, оговтавшись піс - ля розпаду СРСР. Один до одного було наслідувано приклад без - зубої Европи, котра на тарілочці принесла Гітлеру особливий доз - віл на аґресію проти сусідів. На жаль, на той час ще не встиг такий провідник вирости і в Україні, а тих, кого вже сама історія визначила українцям за провідників, наша влада боя - лася популяризувати, оскільки їхній чин державности й жер - товности в ім’я рідного народу далеко не відповідав її рівню. Хоч саме мужність і жертовність Івана Мазепи, Симона Петлюри та Степана Бандери подавала приклад постави й боротьби для державних діячів усіх народів. Починаючи з 2014 р., коли Росія здійснила перші акти аґресії про - ти України, все, на що спромігся переляканий Захід, — висловлю - вав занепокоєння та дуже просив київську владу не гнівити Москву рішучими діями на захист нашої територіальної цілісности й дер - жавного суверенітету. Про Буда - пештський меморандум в Европі й за океаном мовчали, а заганя - ли нас у нормандський формат, де не було ні США, ні Китаю, ні Великої Британії. Усе це оберну - лося Мінськом, де переговорний процес патронував білоруський «бацька»... І протягом багатьох кровопро - литних років йшлося до того, що невдовзі ми могли вже опинити - ся сам на сам з так званим «стар - шим братом», що вміє міцно ду - шити в обіймах – з осені 2021 р. на кордоні з Україною Москва стала нагромаджувати свої ударні підрозділи. Нас попередили про майбутню війну, та не вважали, що Україну, як оборонну браму всього цивілізованого світу, не - обхідно негайно по-справжньо - му озброювати – розраховували лише на підтримку партизансько - го руху на наших теренах, коли нас окупують рашисти. Тож після чергового «серйоз - ного та предметного обміну думками» Президента США Ба - йдена з господарем Кремля Пу - тіним на голови европейських і заокеанських політиків, котрі якраз насолоджувалися різдвя - ними канікулами, несподівано вилився холодний душ — за - ява міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби від 31 грудня 2021 р.: «Ми здатні захи - щатися. Якщо Захід похитнеться та обере умиротворення, ми все одно будемо захищати себе, своє право на існування і власне майбутнє». І сильним світу сього нарешті дійшло, що коли Україна своєю кров'ю відстоїть свою свободу, як це було в 2014 р., то тоді вони остаточно розпишуться у власній безпорадності перед знахабні - лим аґресором, котрий 8 років дурить світ тим, що «іх там нєт». Відтак буде творитися нове НАТО, але вже без них. Відтак розпо - чався пасивний процес протидії, який не виходив за рамки вже звичних попереджень – рішучих превентивних дій не вживалося. А нерішучість Заходу і далі роз - палювала азарт аґресора – тож 24 лютого 2022 р. сталося те, що мало статися... І це нагнало такого страху на Захід, що він тільки й спромігся виділити нам ще лише 72 год на самостійне існування. Але цей визначений нам час вибухнув такою величезною українською революційною енергією – зби - ралася, очевидно, всі тридцять років незалежности, — що весь світ заціпенів від самопожер - тви української нації, і багатьом ще, як і нам самим, доведеться ретельно аналізувати не тільки комплекс своїх прорахунків, а й феномен нашого здвигу. Але саме це й повернуло За - хід до усвідомлення власної самодостатности й гідности, й він, нарешті, рішучіше стає на бік українців. Хоч для декого процес позбавлення страху пе - ред Москвою й досі триває в страшних конвульсіях. Але цей процес пішов, його вже не зупи - нити – Україна повертає світові гідність!
Page load link
Go to Top