Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
рез два роки після Переяслав - ської ради 1654 р. він заволав на Чигиринській: «Треба відсту - пити від православного царя, пі - демо хоч під бусурманського...» Цей заповіт бралися виконува - ти його наступники, але через підкупи козацької старшини Москві і царському самодер - жавству вдалося прибрати наш вільний народ до своїх рук. Боже провидіння подарувало тоді українцям Івана Мазепу, котрий розробив далекосяжний план визволення рідної землі від московської кормиги. Та зни - щення Батурина восени 1708 р. й поразка союзника – швед - ського короля, під Полтавою пе - рекреслила ці плани. Козацькій старшині довелося йти на чужи - ну, або ж «накладати головами в петербурзьких казематах і Си - бірах несходимих», залишаючи рідний народ без політичного проводу, а відтак і без прав і власного голосу. Сталося те, що могло бути зображено тільки геніальним словом Тараса Шев - ченка: «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ве - дуть!» І лише відродження власної гідности наших вояків 1917 р. допомогло українцям перебо - роти той двохсотлітній страх перед московською ордою. Але не відійшли зашпори від нього у тодішніх правителів світу сього. Тож вони готові були, не визнаю - чи Червону Росію з її небаченим доти варварством, відродити Білу, але не хотіли підтримати незалежну Україну як справж - нього провідника демократич - ного відродження після Першої світової війни у час розвалю - вання імперії. А коли більшо - вицьким демагогам у шкірянці й з наганом у руках удалося те - рором упокорити українців, а за ними й інші поневолені ще царською Росією народи, Захід поспішив визнавати тих, хто від - крито пропагував роздмухуван - ня «всесвітньої пожежі». Скажімо, замість засудження страшного Голодомору-геноци- ду в Україні Президент США Рузвельт визнає СРСР восени 1933 р. собі за рівного. А далі, застрашений холоднокровною рішучістю Сталіна розправитися з вищим політичним і військо - вим командним складом свого режиму 1937 – 1938 рр., Захід не наважується запротестувати пе - ред Кремлем щодо його участі з поділу спільно з Гітлером сфер впливу в Европі, який фіксується в таємних додатках до договору Молотова — Рібентропа. Коли ж з нападом Гітлера на Радянський Союз ця змова зазнала повного краху, Захід об’єднується зі своїм учорашнім могильником, оскільки нацизм бачився йому тоді страшнішим за антилюдську сутність прак - тичного комунізму, тим паче, що привабливі соціальні ідеї ос - таннього знаходили підтримку в масі несвідомого населення багатьох країн. Своєю участю в антигітлерівській коаліції США, особливо ж реалізацією заоке - анського ленд-лізу, Велика Бри - танія, згодом Франція не тільки допомогли СРСР вистояти в Дру - гій світовій, а й прийняли його умови післявоєнного устрою. Серед помилкових стратегічних поступок Заходу було й виклю - чення із завдань Нюрнберзь - кого трибуналу згадки й засу - дження участі СРСР у підготовці Другої світової війни. Цю помилку першим усвідо - мив колишній прем’єр-міністр Великої Британії Уїнстон Чер - чилль, котрий уже в березні 1946 р. закликав світ протиста - витися широкомасштабному на - ступу комуністичних ідей, що по - клало початок Холодної війни. Вона тривала майже півстоліття й закінчилася виграшем Заходу тому, що на чолі демократично - го світу у 1980-х рр. став вольо - вий політик — Президент США Рональд Рейґан, котрий не тіль - ки дав влучну оцінку «імперії зла», а й завдав політичної, еко - номічної та ідеологічної поразки СРСР без прямого використання збройних сил. Наступники Рональда Рейґа - на, як і европейські лідери, на - ївно повіривши в можливість демократичних змін у Росії, піш - ли на поводу кремлівських пра - вителів, для котрих в умовах за - кономірного розвалу СРСР було найважливішим зберегти Укра - їну у сфері свого впливу. Коли ж свого роду добровільним емісарам Москви в особі окре - мих світових лідерів не вдалося відмовити Україну від виходу зі складу Радянського Союзу, вони стали добиватися від неї здачі ядерної зброї, яка могла бути ґарантом щойно проголошеної незалежної Української держав - ности. Тобто, тоді Захід, за під - казкою Москви, боявся нас, хоч ми ніколи й ні на кого не напа - дали збройно, а її багатостолітні завоювання й погрози Кремля встановити свій лад у всьому світі там воліли не помічати. Але той нібито переляк від України негайно розвіявся, коли ми не тільки підірвали шахтні установ - ки й порізали міжконтиненталь - ні балістичні ракети, а й переда - ли Росії тактичну ядерну зброю, про яку навіть не згадувалося 31 НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2022
Page load link
Go to Top