Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
рез два роки після Переяслав - ської ради 1654 р. він заволав на Чигиринській: «Треба відсту - пити від православного царя, пі - демо хоч під бусурманського...» Цей заповіт бралися виконува - ти його наступники, але через підкупи козацької старшини Москві і царському самодер - жавству вдалося прибрати наш вільний народ до своїх рук. Боже провидіння подарувало тоді українцям Івана Мазепу, котрий розробив далекосяжний план визволення рідної землі від московської кормиги. Та зни - щення Батурина восени 1708 р. й поразка союзника – швед - ського короля, під Полтавою пе - рекреслила ці плани. Козацькій старшині довелося йти на чужи - ну, або ж «накладати головами в петербурзьких казематах і Си - бірах несходимих», залишаючи рідний народ без політичного проводу, а відтак і без прав і власного голосу. Сталося те, що могло бути зображено тільки геніальним словом Тараса Шев - ченка: «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ве - дуть!» І лише відродження власної гідности наших вояків 1917 р. допомогло українцям перебо - роти той двохсотлітній страх перед московською ордою. Але не відійшли зашпори від нього у тодішніх правителів світу сього. Тож вони готові були, не визнаю - чи Червону Росію з її небаченим доти варварством, відродити Білу, але не хотіли підтримати незалежну Україну як справж - нього провідника демократич - ного відродження після Першої світової війни у час розвалю - вання імперії. А коли більшо - вицьким демагогам у шкірянці й з наганом у руках удалося те - рором упокорити українців, а за ними й інші поневолені ще царською Росією народи, Захід поспішив визнавати тих, хто від - крито пропагував роздмухуван - ня «всесвітньої пожежі». Скажімо, замість засудження страшного Голодомору-геноци- ду в Україні Президент США Рузвельт визнає СРСР восени 1933 р. собі за рівного. А далі, застрашений холоднокровною рішучістю Сталіна розправитися з вищим політичним і військо - вим командним складом свого режиму 1937 – 1938 рр., Захід не наважується запротестувати пе - ред Кремлем щодо його участі з поділу спільно з Гітлером сфер впливу в Европі, який фіксується в таємних додатках до договору Молотова — Рібентропа. Коли ж з нападом Гітлера на Радянський Союз ця змова зазнала повного краху, Захід об’єднується зі своїм учорашнім могильником, оскільки нацизм бачився йому тоді страшнішим за антилюдську сутність прак - тичного комунізму, тим паче, що привабливі соціальні ідеї ос - таннього знаходили підтримку в масі несвідомого населення багатьох країн. Своєю участю в антигітлерівській коаліції США, особливо ж реалізацією заоке - анського ленд-лізу, Велика Бри - танія, згодом Франція не тільки допомогли СРСР вистояти в Дру - гій світовій, а й прийняли його умови післявоєнного устрою. Серед помилкових стратегічних поступок Заходу було й виклю - чення із завдань Нюрнберзь - кого трибуналу згадки й засу - дження участі СРСР у підготовці Другої світової війни. Цю помилку першим усвідо - мив колишній прем’єр-міністр Великої Британії Уїнстон Чер - чилль, котрий уже в березні 1946 р. закликав світ протиста - витися широкомасштабному на - ступу комуністичних ідей, що по - клало початок Холодної війни. Вона тривала майже півстоліття й закінчилася виграшем Заходу тому, що на чолі демократично - го світу у 1980-х рр. став вольо - вий політик — Президент США Рональд Рейґан, котрий не тіль - ки дав влучну оцінку «імперії зла», а й завдав політичної, еко - номічної та ідеологічної поразки СРСР без прямого використання збройних сил. Наступники Рональда Рейґа - на, як і европейські лідери, на - ївно повіривши в можливість демократичних змін у Росії, піш - ли на поводу кремлівських пра - вителів, для котрих в умовах за - кономірного розвалу СРСР було найважливішим зберегти Укра - їну у сфері свого впливу. Коли ж свого роду добровільним емісарам Москви в особі окре - мих світових лідерів не вдалося відмовити Україну від виходу зі складу Радянського Союзу, вони стали добиватися від неї здачі ядерної зброї, яка могла бути ґарантом щойно проголошеної незалежної Української держав - ности. Тобто, тоді Захід, за під - казкою Москви, боявся нас, хоч ми ніколи й ні на кого не напа - дали збройно, а її багатостолітні завоювання й погрози Кремля встановити свій лад у всьому світі там воліли не помічати. Але той нібито переляк від України негайно розвіявся, коли ми не тільки підірвали шахтні установ - ки й порізали міжконтиненталь - ні балістичні ракети, а й переда - ли Росії тактичну ядерну зброю, про яку навіть не згадувалося 31 НАШЕ ЖИТТЯ • Вересень-Жовтень 2022
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
