Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
22 OUR LIFE • September-October 2022 дитину відправлять на відпочинок і реабілітацію. Політика прозорості — головний принцип нашої діяльности. Наші звіти завжди максимально деталі - зовані і в будь-який час ми готові дати відповідь на будь-які запитання партнерів і спонсорів. Кошти ми збираємо «усім світом». Наразі найбільші внески (сумарно понад 3 млн грн) отримали від укра - їнської IT-індустрії. Також наші жер - тводавці — це представники фінан - сового сектору, ресторанного бізнесу, компаній рітейлу. Велику підтримку надає українська діяспора з різних куточків світу. Це Італія, Велика Бри - танія, Німеччина, Португалія та США. Надзвичайно суттєву допомогу проєкту надав СУА, що наразі дуже опікуються проблемами українських дітей. СУА першим відгукнувся та ви - ділив кошти на організацію реабіліта - ції четвертої зміни дітей. Ще близько 300 тис. грн вдалося зібрати завдяки пожертвам громадян в Україні. Наші спільні зусилля не мар - ні, адже ніщо не приносить тако - го емоційного піднесення, як діти, які приїжджають у табір з важкими психологічно-емоційними розлада - ми, а покидають його спокійними, відкритими, активними, а голов - не — усміхненими. Кожна дитина, що потрапила в табір, має спогади, яких бажає позбутися; є проблемні діти, які взагалі уникають спогадів, а також повторно переживають трав - матичні події; загалом у понад 50 % дітей наявні симптоми посттравма - тичного стресового розладу (ПТСР), що проявляються у нав’язливих спо - гадах або снах, тривожності, усаміт - ненні, поганому сні, дратівливості та надмірній настороженості, униканні спогадів про місця, що пов’язані з травматичною подією. Заходи з реабілітації допомогли знизити стресові реакції посттравма - тичного стану у близько 72 % дітей, але 28 % потребують повнішої психо - логічної допомоги. Тому нині ми фор - муємо другу хвилю проєкту, в рамках якої будемо надавати дітям постійну допомогу у «Таборах вихідного дня» (Weekend Camp). У планах — збирати дітей групами по 50 осіб на вихідні та, крім психологічної допомоги, ство - рювати можливості для розкриван - ня та розвитку їхніх талантів. Кінцева мета – створити спільноту успішних, розумних, сильних і патріотично на - лаштованих дітей. Поділимося історією дитини, яка перебувала у нас в та - борі. Вона — дуже особиста і «важка». Але світ має знати про це, аби зупинити війну. «Вoни коли зайшли, людей, які стояли з прапорами України, по - чали розганяти... Спочатку зайшли в аеропорт за містом, а зранку почали заходити вже в місто. Знімали прапори та вішати свої, і вішали їх скрізь. Стали патрулю - вати, приперли зенітно-ракетні комплекси «Бук» і поставили їх в центрі міста. Під час одного з мітинґів запустили пропагандистський ролик та розігнали людей тим, що збили цими «Буками» дрон, який самі і запустили. Летіли уламки, було дуже гучно і всі розбіглись в укриття. Коли місто було окуповано, то нашого мера вигнали з ад - міністрації... Організували кол-центр, щоб люди могли дзвонити, бо інтернету й українського зв’язку вже не було. Потім захопили по - лонених, почали їх допитувати, декого відпустили. Через тиждень поставили свого мера. Потім завели у порт кораблі Орск, Саратов, Нахімов. Наші українські військові запустили по Саратову «Точ - ку У» — він вибухнув, а два інші горіли... Вони панікували, стріляли в повітря... Потім організували свою поліцію, яка їздила на автівках нашої Нацполіції України. Позабирали силою увесь бізнес... Ввели свої рублі, якийсь банк завезли... Я патріот своєї країни і коли мені дехто на вулиці казав, що росія тут назавжди та розвішував передреферендумні плакати, я йшов звідти. На одному з мітингів людей розганяла або забирала у від - ділок поліції росгвардія. Забирали також у 77-ту колонію, де знахо - дяться ув’язнені та 400 патріотичних проукраїнських людей. Там їх катували током, натягували мішка на голову та приставляють дуло до скроні... Це я або сам бачив, або чув від людей, які пережили ці страшні моменти... Я перебував в окупованому місті з 28 лютого до 1 липня. Спочат - ку організовували «коридори» для тих, хто бажає виїхати, потім люди їхали на свій ризик. Ми потрапили під обстріл, коли їхали... У Бердянську було 110 000 людей, залишилось не більше 25 000. Я полюбляю читання, подобається наукова фантастика, спеціалі - зовані книжки. Як появиться можливість — продовжу читати. Також цікавлюсь програмуванням і всім, що пов’язано з IT. Зараз живу з Мамою, і ми зостались без житла. У Бердянську зостались мої бабця та дід, але у діда позиція, яка мені не до вподоби, в нас навіть були конфлікти через це. Він 8 років слухав та дивився псевдофакти про фашистів і бандерівців, тому коли по наших військових частинах во - рог вдарив ракетами, дід кричав, що так їм і треба... Коли підірвали російський корабель, дід сказав, що то брехня... Я тримаюсь, бо розумію, що порівнюючи з сусіднім Маріуполем в нас «райські умови». Один чоловік розповів, як він, повернувшись з полювання, побачив жінку та доньку зґвалтованими та вбитими... Нам пощастило більш ніж Мелітополю, бо в них йшли бої. Вони добре працюють «на пропаганду» для пострадянської аудиторії, орієнтуються на людей, які мріють повернути минуле, яких не цікавить правда, які вірять, що «Азов» знущався з людей і що «Айдар» вбивав дітей... Усе це зрозуміло мені навіть мені у мої 15.» Костянтин, 15 років, Бердянськ. Увесь допис та ще одну дитячу історію Вікторії (15 років, Марі - уполь), яка перебувала у таборі на реабілітації та оздоровленні, можна прочитати на веб-сторінці СУА: http://unwla.org/news-announcements/ rodyna-ukraina /
Page load link
Go to Top