Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
22 OUR LIFE • September-October 2022 дитину відправлять на відпочинок і реабілітацію. Політика прозорості — головний принцип нашої діяльности. Наші звіти завжди максимально деталі - зовані і в будь-який час ми готові дати відповідь на будь-які запитання партнерів і спонсорів. Кошти ми збираємо «усім світом». Наразі найбільші внески (сумарно понад 3 млн грн) отримали від укра - їнської IT-індустрії. Також наші жер - тводавці — це представники фінан - сового сектору, ресторанного бізнесу, компаній рітейлу. Велику підтримку надає українська діяспора з різних куточків світу. Це Італія, Велика Бри - танія, Німеччина, Португалія та США. Надзвичайно суттєву допомогу проєкту надав СУА, що наразі дуже опікуються проблемами українських дітей. СУА першим відгукнувся та ви - ділив кошти на організацію реабіліта - ції четвертої зміни дітей. Ще близько 300 тис. грн вдалося зібрати завдяки пожертвам громадян в Україні. Наші спільні зусилля не мар - ні, адже ніщо не приносить тако - го емоційного піднесення, як діти, які приїжджають у табір з важкими психологічно-емоційними розлада - ми, а покидають його спокійними, відкритими, активними, а голов - не — усміхненими. Кожна дитина, що потрапила в табір, має спогади, яких бажає позбутися; є проблемні діти, які взагалі уникають спогадів, а також повторно переживають трав - матичні події; загалом у понад 50 % дітей наявні симптоми посттравма - тичного стресового розладу (ПТСР), що проявляються у нав’язливих спо - гадах або снах, тривожності, усаміт - ненні, поганому сні, дратівливості та надмірній настороженості, униканні спогадів про місця, що пов’язані з травматичною подією. Заходи з реабілітації допомогли знизити стресові реакції посттравма - тичного стану у близько 72 % дітей, але 28 % потребують повнішої психо - логічної допомоги. Тому нині ми фор - муємо другу хвилю проєкту, в рамках якої будемо надавати дітям постійну допомогу у «Таборах вихідного дня» (Weekend Camp). У планах — збирати дітей групами по 50 осіб на вихідні та, крім психологічної допомоги, ство - рювати можливості для розкриван - ня та розвитку їхніх талантів. Кінцева мета – створити спільноту успішних, розумних, сильних і патріотично на - лаштованих дітей. Поділимося історією дитини, яка перебувала у нас в та - борі. Вона — дуже особиста і «важка». Але світ має знати про це, аби зупинити війну. «Вoни коли зайшли, людей, які стояли з прапорами України, по - чали розганяти... Спочатку зайшли в аеропорт за містом, а зранку почали заходити вже в місто. Знімали прапори та вішати свої, і вішали їх скрізь. Стали патрулю - вати, приперли зенітно-ракетні комплекси «Бук» і поставили їх в центрі міста. Під час одного з мітинґів запустили пропагандистський ролик та розігнали людей тим, що збили цими «Буками» дрон, який самі і запустили. Летіли уламки, було дуже гучно і всі розбіглись в укриття. Коли місто було окуповано, то нашого мера вигнали з ад - міністрації... Організували кол-центр, щоб люди могли дзвонити, бо інтернету й українського зв’язку вже не було. Потім захопили по - лонених, почали їх допитувати, декого відпустили. Через тиждень поставили свого мера. Потім завели у порт кораблі Орск, Саратов, Нахімов. Наші українські військові запустили по Саратову «Точ - ку У» — він вибухнув, а два інші горіли... Вони панікували, стріляли в повітря... Потім організували свою поліцію, яка їздила на автівках нашої Нацполіції України. Позабирали силою увесь бізнес... Ввели свої рублі, якийсь банк завезли... Я патріот своєї країни і коли мені дехто на вулиці казав, що росія тут назавжди та розвішував передреферендумні плакати, я йшов звідти. На одному з мітингів людей розганяла або забирала у від - ділок поліції росгвардія. Забирали також у 77-ту колонію, де знахо - дяться ув’язнені та 400 патріотичних проукраїнських людей. Там їх катували током, натягували мішка на голову та приставляють дуло до скроні... Це я або сам бачив, або чув від людей, які пережили ці страшні моменти... Я перебував в окупованому місті з 28 лютого до 1 липня. Спочат - ку організовували «коридори» для тих, хто бажає виїхати, потім люди їхали на свій ризик. Ми потрапили під обстріл, коли їхали... У Бердянську було 110 000 людей, залишилось не більше 25 000. Я полюбляю читання, подобається наукова фантастика, спеціалі - зовані книжки. Як появиться можливість — продовжу читати. Також цікавлюсь програмуванням і всім, що пов’язано з IT. Зараз живу з Мамою, і ми зостались без житла. У Бердянську зостались мої бабця та дід, але у діда позиція, яка мені не до вподоби, в нас навіть були конфлікти через це. Він 8 років слухав та дивився псевдофакти про фашистів і бандерівців, тому коли по наших військових частинах во - рог вдарив ракетами, дід кричав, що так їм і треба... Коли підірвали російський корабель, дід сказав, що то брехня... Я тримаюсь, бо розумію, що порівнюючи з сусіднім Маріуполем в нас «райські умови». Один чоловік розповів, як він, повернувшись з полювання, побачив жінку та доньку зґвалтованими та вбитими... Нам пощастило більш ніж Мелітополю, бо в них йшли бої. Вони добре працюють «на пропаганду» для пострадянської аудиторії, орієнтуються на людей, які мріють повернути минуле, яких не цікавить правда, які вірять, що «Азов» знущався з людей і що «Айдар» вбивав дітей... Усе це зрозуміло мені навіть мені у мої 15.» Костянтин, 15 років, Бердянськ. Увесь допис та ще одну дитячу історію Вікторії (15 років, Марі - уполь), яка перебувала у таборі на реабілітації та оздоровленні, можна прочитати на веб-сторінці СУА: http://unwla.org/news-announcements/ rodyna-ukraina /
Page load link
Go to Top