Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛЮТИЙ 2020 ЄЛЕНА ПРЕКРАСНА Якщо у небуття бувають ступені без глуз - дості, то її смерть могла б вважатися найбільш безглуздою поміж усіх смертей. Професорська донька, посередня в успішності гімназистка, танцівниця кабаре, манекенниця, вчителька української мов и у початковій школі, вродлива « петлюрівка » й затята націоналіст ка. Єлена Шовгенова. В она ж Олена Шовгенів, у за - міжжі — Теліга. Блискуча поетка й невиправна ідеалістка. Народилася на Московщині. Пішла з життя у Бабиному Яру . Заможна інтеліґентна родина. Троє дітей. Двоє старших — хлопці, а вона — найменша. І таткова у люблениця. З усіма наслідками такого сімейного статусу. Дитинство — спочатку у про - вінційній Москві, тоді — у світському Петер - бурзі. Вільні французька й німецька. У побуті — бездоганна російська. Тендітна оранжерейна кв ітка. Виплекана й зрошена любов’ ю. А тоді батько отримує місце професора у Київській політехніці, потрапляє у вир Української ре - волюції і стає міністром уряду Української На - родної Республіки. А Єлена ж — за улюбленим татком і у вогонь, і у воду. Точніше — в Київ, в українськіст ь і в револю цію. Стає Оленою й « петлюрівкою » . Та ще й настільки затятою, що після поразки УНР співіснування пліч - о - пліч із більшовиками не видається можливим. Родина еміґ рує. Тікають через Польщу до Чехії, у ті са - мі Подєбради, де батько очолює найлеген дар - ніший український « виш » в еміґрації — Укра - їн ську господарську академію, а Олена запи - сує ться на « матуральні » курси, щоб згодом вступити на історико - філологічний факультет Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі. Ніщо не віщувало лиха більшого, ніж уже сталося у їхн ьому до того такому розміреному й усталеному бутті. Але, знаєте, як воно буває: що в юності западає в серце, те назавжди в ньому пропікає рану. Олені пекла Україна. І так пекла, що вона надумала її рятувати. Але одна річ заявити привселюдно у Подєбрадах в На - родному домі російським еміґрантам - монар - хістам , що вони — хами, і що « та собача мова — моя мова! Мова мого батька та моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати », і зовсім інша — поводитися так само з німецьким Рейхо м на окупованих ним територіях. Ол ена не вміла жити наполовину. Вірити наполовину. Чи наполовину любити. Так буває, коли виховуєшся у любові, родинному затиш - ку, справжніх цінностях. Коли спочатку тебе Олена та Михайло Теліги. безмежно люблять батьки, брати, а коли виростаєш, настільки ж віддано кохає чоловік. Це робить тебе такою сильною. І водночас вкрай вразливою. Бо ті, хто живиться любов ’ ю, не готові до людської підлоти. Не те, щоб Теліга носила рожеві окуляри. Вона просто щиро вірила у шляхетність ворога. І в т е, що українці скористаються німецькою окупацією, аби здобути незалежність. Чи стала вона жертвою інформаційної війни, яку ОУН програли і фашистській Ні - меччині, і Радян ському Союзу? Чи жертвою інтеліґ ентного виховання? Чи власної наїв - ності й безмежної ві ри в справедливість? Ч и того, що до останнього вірила — хтось таки прийде і її врятує, бо так не може бути, щоб вона лишилася сама з собою напризволяще... Питання риторичні. Як і те, скільки б чудових віршів вона могла написати, якби не безглузда смерть у Бабиному Яру. Хоча, достеменно не - відомо, чи саме там. Але безглузда — не означає даремна. Тому це історія не про смерть, а про життя. На - тхненне життя Олени прекрасної, яку не можна було не любити. І яка уміла любити сама. Людей, життя і Україну. Саме так . Аліна Акуленко , Київ. Олена Іванівна Теліга (народилася 8 - го липня 1907 - го або 8 липня 1906 - го р., Московська губернія ; померла 21 лютого 1942 - го (?) р., Ки - їв ) — українська поетеса, публіцистка, літе - ратурний критик, діячка ОУН .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
