Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛЮТИЙ 2020 ЄЛЕНА ПРЕКРАСНА Якщо у небуття бувають ступені без глуз - дості, то її смерть могла б вважатися найбільш безглуздою поміж усіх смертей. Професорська донька, посередня в успішності гімназистка, танцівниця кабаре, манекенниця, вчителька української мов и у початковій школі, вродлива « петлюрівка » й затята націоналіст ка. Єлена Шовгенова. В она ж Олена Шовгенів, у за - міжжі — Теліга. Блискуча поетка й невиправна ідеалістка. Народилася на Московщині. Пішла з життя у Бабиному Яру . Заможна інтеліґентна родина. Троє дітей. Двоє старших — хлопці, а вона — найменша. І таткова у люблениця. З усіма наслідками такого сімейного статусу. Дитинство — спочатку у про - вінційній Москві, тоді — у світському Петер - бурзі. Вільні французька й німецька. У побуті — бездоганна російська. Тендітна оранжерейна кв ітка. Виплекана й зрошена любов’ ю. А тоді батько отримує місце професора у Київській політехніці, потрапляє у вир Української ре - волюції і стає міністром уряду Української На - родної Республіки. А Єлена ж — за улюбленим татком і у вогонь, і у воду. Точніше — в Київ, в українськіст ь і в револю цію. Стає Оленою й « петлюрівкою » . Та ще й настільки затятою, що після поразки УНР співіснування пліч - о - пліч із більшовиками не видається можливим. Родина еміґ рує. Тікають через Польщу до Чехії, у ті са - мі Подєбради, де батько очолює найлеген дар - ніший український « виш » в еміґрації — Укра - їн ську господарську академію, а Олена запи - сує ться на « матуральні » курси, щоб згодом вступити на історико - філологічний факультет Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі. Ніщо не віщувало лиха більшого, ніж уже сталося у їхн ьому до того такому розміреному й усталеному бутті. Але, знаєте, як воно буває: що в юності западає в серце, те назавжди в ньому пропікає рану. Олені пекла Україна. І так пекла, що вона надумала її рятувати. Але одна річ заявити привселюдно у Подєбрадах в На - родному домі російським еміґрантам - монар - хістам , що вони — хами, і що « та собача мова — моя мова! Мова мого батька та моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати », і зовсім інша — поводитися так само з німецьким Рейхо м на окупованих ним територіях. Ол ена не вміла жити наполовину. Вірити наполовину. Чи наполовину любити. Так буває, коли виховуєшся у любові, родинному затиш - ку, справжніх цінностях. Коли спочатку тебе Олена та Михайло Теліги. безмежно люблять батьки, брати, а коли виростаєш, настільки ж віддано кохає чоловік. Це робить тебе такою сильною. І водночас вкрай вразливою. Бо ті, хто живиться любов ’ ю, не готові до людської підлоти. Не те, щоб Теліга носила рожеві окуляри. Вона просто щиро вірила у шляхетність ворога. І в т е, що українці скористаються німецькою окупацією, аби здобути незалежність. Чи стала вона жертвою інформаційної війни, яку ОУН програли і фашистській Ні - меччині, і Радян ському Союзу? Чи жертвою інтеліґ ентного виховання? Чи власної наїв - ності й безмежної ві ри в справедливість? Ч и того, що до останнього вірила — хтось таки прийде і її врятує, бо так не може бути, щоб вона лишилася сама з собою напризволяще... Питання риторичні. Як і те, скільки б чудових віршів вона могла написати, якби не безглузда смерть у Бабиному Яру. Хоча, достеменно не - відомо, чи саме там. Але безглузда — не означає даремна. Тому це історія не про смерть, а про життя. На - тхненне життя Олени прекрасної, яку не можна було не любити. І яка уміла любити сама. Людей, життя і Україну. Саме так . Аліна Акуленко , Київ. Олена Іванівна Теліга (народилася 8 - го липня 1907 - го або 8 липня 1906 - го р., Московська губернія ; померла 21 лютого 1942 - го (?) р., Ки - їв ) — українська поетеса, публіцистка, літе - ратурний критик, діячка ОУН .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
