Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2020 WWW. UNWLA .ORG 35 – Чого це мало? – ображено засопі в Дениско. – Цілих пів тарілки. Він ухопився за ручку обома руками і, підстрибнувши, завис у повітрі. Але тут - таки під вагою власного тіла опустився. Міх важко зітхнув. З горна віялом приснули іскри . По кузні повіяв прохолодний вітрець. Тепер діло в Дениска пішло веселіше. Він підстрибував і опускався на землю, підстрибував і опускався. Міх задихав легко, на повні груди. В угілля по кри лося фіалковим димком, а далі з нього виткнулося кілька язиків вогню. Хвилини за три залізо так розпеклося, що знов стало червоне аж до жовто - білого. Дядько Левко спритно вих опив його кліщами й поклав на ко вадло. – Тобі перепочинок, друже молотобієць, – сказав він. – Тепер моя черга чуба погріти. Відійди - но трохи далі, щоб іскри не дістали. Та швидше, бо наш брат коваль клепле, поки тепле. Він легко, ніби граюч ись, загрюкав молотком по залізу , то спліскуючи, то вигинаючи його. А Дениско дивився на ту спритну роботу, як зачарований. – Це у свинарнику двері мінятимуть, – пояснив дядько Левко. – Старі оджили своє, струхлявіли, а нові для міцності обкувати треба. – Знаю, – сказав Дениско. – У ва с робота ого яка відповідальна та важлива. – Е, зар аз це ремесло не те, що колись, – пошкріб потилицю дядько Левко. – Нині все тобі на заводі мудрі автомати злагодять. А раніше й справді без коваля жодна жива душа не обходилась. Чи плуга там, чи рогача з коцюб ою, чи завіса, чи підкови к оням – все на ковалеві руки. Недарма у тьми - тьмущої українського люду прізвище – Коваль. А то ще – Ковальчук, Коваленко, Ковалина, Ковалишин. У поляків також одне з найпоширеніших прізвищ Ковальський. А в англійців – Сміт, що теж о знач ає «коваль». Тепер давай будемо згадувати приказки. А їх про ковалів достолиха. Може, знаєш хоч одну? – А ви ж он казал и: «Коваль клепле, поки тепле», – нагадав Дениско. – Правильно. Молодець, що запам’ ятав. А ще про нас кажуть: «Без плуга не орач, без молот а не коваль», «У коваля руки чорні, а хліб білий», «Не бери заліза в руки, поки на нього не плюнеш» та і нші . Про гарного майстра відгукуються з повагою: «Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує». А бракороба, що й одною рукою працювати не навчився, засм іють: «Кував, грів та на пшик звів»... Так у роботі та в щирій розмові дядько Левко з Дениском спорали всю роботу. Під обід приніс Дениско з кузні манюнього, але г олосного дзвіночка - скликанчика та на міцній шворці прив’ язав Муркашеві на шию... Маєте сумнів , чи допомогло це пташкам? Перевірте самі, от і знатимете.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
