Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2020 WWW. UNWLA .ORG 35 – Чого це мало? – ображено засопі в Дениско. – Цілих пів тарілки. Він ухопився за ручку обома руками і, підстрибнувши, завис у повітрі. Але тут - таки під вагою власного тіла опустився. Міх важко зітхнув. З горна віялом приснули іскри . По кузні повіяв прохолодний вітрець. Тепер діло в Дениска пішло веселіше. Він підстрибував і опускався на землю, підстрибував і опускався. Міх задихав легко, на повні груди. В угілля по кри лося фіалковим димком, а далі з нього виткнулося кілька язиків вогню. Хвилини за три залізо так розпеклося, що знов стало червоне аж до жовто - білого. Дядько Левко спритно вих опив його кліщами й поклав на ко вадло. – Тобі перепочинок, друже молотобієць, – сказав він. – Тепер моя черга чуба погріти. Відійди - но трохи далі, щоб іскри не дістали. Та швидше, бо наш брат коваль клепле, поки тепле. Він легко, ніби граюч ись, загрюкав молотком по залізу , то спліскуючи, то вигинаючи його. А Дениско дивився на ту спритну роботу, як зачарований. – Це у свинарнику двері мінятимуть, – пояснив дядько Левко. – Старі оджили своє, струхлявіли, а нові для міцності обкувати треба. – Знаю, – сказав Дениско. – У ва с робота ого яка відповідальна та важлива. – Е, зар аз це ремесло не те, що колись, – пошкріб потилицю дядько Левко. – Нині все тобі на заводі мудрі автомати злагодять. А раніше й справді без коваля жодна жива душа не обходилась. Чи плуга там, чи рогача з коцюб ою, чи завіса, чи підкови к оням – все на ковалеві руки. Недарма у тьми - тьмущої українського люду прізвище – Коваль. А то ще – Ковальчук, Коваленко, Ковалина, Ковалишин. У поляків також одне з найпоширеніших прізвищ Ковальський. А в англійців – Сміт, що теж о знач ає «коваль». Тепер давай будемо згадувати приказки. А їх про ковалів достолиха. Може, знаєш хоч одну? – А ви ж он казал и: «Коваль клепле, поки тепле», – нагадав Дениско. – Правильно. Молодець, що запам’ ятав. А ще про нас кажуть: «Без плуга не орач, без молот а не коваль», «У коваля руки чорні, а хліб білий», «Не бери заліза в руки, поки на нього не плюнеш» та і нші . Про гарного майстра відгукуються з повагою: «Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує». А бракороба, що й одною рукою працювати не навчився, засм іють: «Кував, грів та на пшик звів»... Так у роботі та в щирій розмові дядько Левко з Дениском спорали всю роботу. Під обід приніс Дениско з кузні манюнього, але г олосного дзвіночка - скликанчика та на міцній шворці прив’ язав Муркашеві на шию... Маєте сумнів , чи допомогло це пташкам? Перевірте самі, от і знатимете.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
