Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “Н АШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2020 « Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка КОВАЛЬ КЛЕПЛЕ, ПОКИ ТЕПЛЕ Оповідання Анатолія Григорука зі збірки «Чим хата багата» Малюнки Валентини Серцової – Мабуть, хтось нашого Мур к а ша зурочив, – сказала Денискові бабуня. – Був таки й лагідний котик ! Миші могли йому вузлики на хвості в’ язати. А тепер, бач, розласився до пташок. По деревах з гілки на гілку стрибає. Пуцьверінків кривдить. – Це йому так не минеться, – сказав, червоніючи від обурення, онук Дениско. Другого дня він прокинувся раніше, ніж завжди. Швиденько вмивс я , одягся, з ’ їв пів тарілки вівсяної каші та почимчикував до колгоспної кузні. Кузня стояла за вигоном у дикому вишняку. Вона була маленька, ско - собочена й чорна від кіптяви. Але там з ранку д о вечора гуготіло в горні полум’ я і лунав веселий передзвін молотків. – Добрий ранок! – привітався Дениско, переступаючи порі г. Коваль дядько Левко, кремезний і нешвидкий у рухах чоловік, тицьнув у жар синє, бо вже схололо , залізко, поклав на ко вадло кліщі, витер пропаленим у кількох місцях фартухом пітне чоло й тільки по тому відповів: – Доброго здоров ’ я й тобі. Чого це так рано встав? – А наш кіт Муркаш до пташок роз - ласився, — кваплив о заходився пояснювати Дениско. – Підкрадеться і ловить. А я хочу на шию йому дзвіночка. Бо з дзвіночком дідька ли сого підк радешся. Дзвіночок що не ступиш – телень - телень! От пташки й уте чуть . – Діло кажеш! – підморгнув дядько Левко. – Сам придумав? – Ні, по телевізору про таке роз казували... А ви мені дзвіночка викуєте? У крамниці їх зараз нема є . А поки тато чи мама у місто поїдуть , Муркаш у сіх горобців і синиць виловить. – Як така рахуба, то доведеться вику вати, – сказав дядько Левко. – Тільки о сь мою роботу попервах упораємо. Гайда, ставай до міха. Василь, що за молотобі йця в мене, до військкомату поїхав. В осени йому в армію. То стажуйся – і я тебе на його місце візьму. – А я хіба зможу? – щиро засумнівався Дениско. – Не святі горщики ліплять, – розгладив вуса дядько Левко. – А ти хлопець бідовий. Думаю, саме враз будеш. Підохочений щедрою похвалою, Дениско дотягся до металевої ручки міха та смикнув її донизу. Проте міх навіть не з ворухнувся. – Ти що, каші мало їв? – блиснув білозубою посмішкою дядько Левко.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
