Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2020 WWW. UNWLA.ORG 11 слава Богу! Краще тобі цього і не знати. Буває, т и не знаєш, чим себе зайняти. А вони в цей час забігаю ть на хвильку в укриття, щоб хоч трошки від почити й погрітися. І знову вилазять під обстріли, щоб по коліна в болоті окопуватись, підносит и снаряди, довбати ту тверду, скалічену землю. І, пригинаючись, падають в калюжі, залягаю ть . Ти роздрат овано дивишся меню в найближчому кафе, з лий через відсутність крем - супу. А вони в коротких перервах між обстрілами знову запарюють собі « мівіну » з черговою банкою туш к о ва нки, яку привез ли волонтер и. Ти стурбовано слухаєш новини і не розумі єш, для чого нам взагалі та територія . А вони знають, чия це земля , і чия краї на. І уважно вслуховуються в радіо ефір, щоб не пропустити сигнал небезпеки. А вночі слухають перемовини спостерігачів , аби зрозуміти, на яку позицію і в якій кількості лізуть « сєпари » . Ти р озповідаєш в дома дружині, як на тебе розлютився керівник. А вони, коли зрідка по вертаються « на хату » для короткого перепочинку , то буденно розказують де, кому, що і як до них « прилетіло » від ворога . Як у бліндаж з побратимами влетів « град » і, дякувати Богу , не розірвався та не перетворив його у братську могилу. Я к , збиваючи фарбу та куски металу, по захисним щитам цокотять кулі снайперів. Я к зі штовх нулися з « сєпарами », коли мали тільки од ин автомат і тр и гранати . Ти йдеш до теплого туалету, збираєшся прийма ти ванну та вибира єш для неї пінку чи сіль . А вони бігаю ть в туалет до сусіднього двору і підскакую ть, тримаючи штани в руках , якщо зненацька розрива ється поряд снаряд. І « баня » у них розміром півтора на півтора метра: чорна, холодна, з від ром гарячо ї води та натягнутим брезентом замість одніє ї стіни. І миються навприсядки , щоб ворог не побачив . На пізній тел ефонний дзвінок ти кривиш носа: «Х то і якого дідька так пізно? » А вони темної ночі лізуть на верхні поверхи будинків або високі дерева, щоб знайти зв’язок і почути рідні голоси. І лежать на сходах або притуляються до стовбура , накриваючи телефон і голову куфайкою, щоб в суцільній темряві не стати мішенню для ворожого снайпер а . А іноді навмисно переривають розмову, коли чу ють свист від сна ряда. У вихідний день ти з сім’єю йдеш до галереї , щоб насолод и тис я сучасним мистецтвом. У них ще своє сучасне мистецтво у вигляді розмальованих , рвани х і здірявлених кулями й уламка ми парканів , з а яки ми сіда є сонце та, просвічу ючи наскрізь , малює якісь потойбічні химерні сюжети. Ти переймаєшся, що маєш двоє дітей і твоя квартира замала . А вони часто з міняють « хати » , де базуються; перевозя ть свої вцілілі речі, як і поміщаються в один оберемок . І шукають не кращий краєвид, а глибший підвал з тов ст им ф ундаментом. І від дизайн у такого житла дух переймає: ящики від снарядів та ма люнки твоїх дітей... В они пам’ятають у сіх сво ї х « двохсотих » і « трьохсотих » . А ти пам ’ ятай про них всіх. І один Господь знає , хто із нас живе, а хто проживає. Слава Ук раї ні! Героям Слава! » HЕВІНЧАНА СОТНИКІВНА ( Нареченим «небесної сотні» присвячується) Стріла весну свою сотниківна... Замість рясту – журба в кулачку . Не живе – тягне ноту гнівну, Жалісливу, полинно - гірку . Загорнула свою самотину В рушників весільних сувій... Я до тебе хмаркою лину, Синьоокий сотнику мій... Змию рани твої сльозинкою, Ніжно чубчика розчешу , Проросту гіркою травинкою, На чар - зілля її засушу . Причарую хоч би пів щастя, Зацілую чужих дітей, Впаду грудкою під причастя, Не зведу з ікони очей... Помолюсь на Діву Пречисту, Що до лона горне малюка... Щоб з ромашок я німб носила, Він тернового вдяг вінка... Тетяна МакКой , шт. Теннессі .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
