Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2020 WWW. UNWLA.ORG 11 слава Богу! Краще тобі цього і не знати. Буває, т и не знаєш, чим себе зайняти. А вони в цей час забігаю ть на хвильку в укриття, щоб хоч трошки від почити й погрітися. І знову вилазять під обстріли, щоб по коліна в болоті окопуватись, підносит и снаряди, довбати ту тверду, скалічену землю. І, пригинаючись, падають в калюжі, залягаю ть . Ти роздрат овано дивишся меню в найближчому кафе, з лий через відсутність крем - супу. А вони в коротких перервах між обстрілами знову запарюють собі « мівіну » з черговою банкою туш к о ва нки, яку привез ли волонтер и. Ти стурбовано слухаєш новини і не розумі єш, для чого нам взагалі та територія . А вони знають, чия це земля , і чия краї на. І уважно вслуховуються в радіо ефір, щоб не пропустити сигнал небезпеки. А вночі слухають перемовини спостерігачів , аби зрозуміти, на яку позицію і в якій кількості лізуть « сєпари » . Ти р озповідаєш в дома дружині, як на тебе розлютився керівник. А вони, коли зрідка по вертаються « на хату » для короткого перепочинку , то буденно розказують де, кому, що і як до них « прилетіло » від ворога . Як у бліндаж з побратимами влетів « град » і, дякувати Богу , не розірвався та не перетворив його у братську могилу. Я к , збиваючи фарбу та куски металу, по захисним щитам цокотять кулі снайперів. Я к зі штовх нулися з « сєпарами », коли мали тільки од ин автомат і тр и гранати . Ти йдеш до теплого туалету, збираєшся прийма ти ванну та вибира єш для неї пінку чи сіль . А вони бігаю ть в туалет до сусіднього двору і підскакую ть, тримаючи штани в руках , якщо зненацька розрива ється поряд снаряд. І « баня » у них розміром півтора на півтора метра: чорна, холодна, з від ром гарячо ї води та натягнутим брезентом замість одніє ї стіни. І миються навприсядки , щоб ворог не побачив . На пізній тел ефонний дзвінок ти кривиш носа: «Х то і якого дідька так пізно? » А вони темної ночі лізуть на верхні поверхи будинків або високі дерева, щоб знайти зв’язок і почути рідні голоси. І лежать на сходах або притуляються до стовбура , накриваючи телефон і голову куфайкою, щоб в суцільній темряві не стати мішенню для ворожого снайпер а . А іноді навмисно переривають розмову, коли чу ють свист від сна ряда. У вихідний день ти з сім’єю йдеш до галереї , щоб насолод и тис я сучасним мистецтвом. У них ще своє сучасне мистецтво у вигляді розмальованих , рвани х і здірявлених кулями й уламка ми парканів , з а яки ми сіда є сонце та, просвічу ючи наскрізь , малює якісь потойбічні химерні сюжети. Ти переймаєшся, що маєш двоє дітей і твоя квартира замала . А вони часто з міняють « хати » , де базуються; перевозя ть свої вцілілі речі, як і поміщаються в один оберемок . І шукають не кращий краєвид, а глибший підвал з тов ст им ф ундаментом. І від дизайн у такого житла дух переймає: ящики від снарядів та ма люнки твоїх дітей... В они пам’ятають у сіх сво ї х « двохсотих » і « трьохсотих » . А ти пам ’ ятай про них всіх. І один Господь знає , хто із нас живе, а хто проживає. Слава Ук раї ні! Героям Слава! » HЕВІНЧАНА СОТНИКІВНА ( Нареченим «небесної сотні» присвячується) Стріла весну свою сотниківна... Замість рясту – журба в кулачку . Не живе – тягне ноту гнівну, Жалісливу, полинно - гірку . Загорнула свою самотину В рушників весільних сувій... Я до тебе хмаркою лину, Синьоокий сотнику мій... Змию рани твої сльозинкою, Ніжно чубчика розчешу , Проросту гіркою травинкою, На чар - зілля її засушу . Причарую хоч би пів щастя, Зацілую чужих дітей, Впаду грудкою під причастя, Не зведу з ікони очей... Помолюсь на Діву Пречисту, Що до лона горне малюка... Щоб з ромашок я німб носила, Він тернового вдяг вінка... Тетяна МакКой , шт. Теннессі .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
