Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛЮТИЙ 2020 During our visit, Thais’ mother organized an elaborate Ukrainian meal for us. The early pioneers from Galicia discovered that some of the foods they were used to did not grow well in Brazil and substitutes were necessary. So we enjoyed varenyky with sweet potatoes and black beans. Another day we visited the Ukrainian Catholic Church of the Holy Trinity in Colonia Marcelino. This church was built in 2017 and is much larger than the one it replaced. Some of descendants of the pioneers have become wealthy by exporting crops like chamomile and have strongly supported their church. But the most moving to us was what Thais and her mother Maria and family members are doing now. They run a rest home for elderly women called Lar dos Anjos (Home of Angels). Some of these women have no family, and some are women whose families cannot support them. This home is a happy house full of love and caring. The 16 women we met there spend muc h of their time together, not alone in their quarters. No one seems depressed. The joy and caring here clearly come from deep within the heart and soul of Maria and Thais. You can learn more about this home by Googling: lar dos anjos casa de repouso sao jose dos pinhais . Пам’ятаймо тих, хто виборює незалежність України ... У лютневі дні багато розмов точиться навколо Небесної сотні. Кожен ставить собі й іншим запитання: «Ч и не даремними були ці смерті?» Усе залежить від того, чим і як міряти. Особисто мене ці смерті змінили назавжди. Змінили вектор мого життя та більшост і людей з мого оточення. І за це я буду дякувати Героям, поки житиму. І намагатимуся змінити інших. І саме за саму можливість руху у бік зміни моєї країни я вес ь час дякую героям , які загину ли . І на Майдані, і під час АТО. А також тим, хто нині відвойовує нашу незалежність. З дозволу автора, пропоную читачам журналу відкритого лист а учасника бойових дій Володимира Регеші , що він написав з с. Піски Донецької обл. З повагою та щирим привітом — письменник, журналіст і волонтер Руслан Горовий. ЛИСТ З ФРОНТУ « Привіт, друже. Ми живемо з тобою в одній к р аїні. Тільки у мене війна, а у тебе ні. «Слава Украї ні! » — вітаюсь я до тебе. І ти, не замислюючись, відповідаєш: « Героям Слава! » Я знаю, ти зморився на роботі, думаєш , чим годувати сім’ ю, де брати гроші на « комуналку » , одяг, відпочинок. У тебе купа проблем. Ти дуже гарна людина, але відповідаєш автоматично і звично. Ти був на Майдані. Тобі , можливо, навіть дісталося кийком по ребрах, бо ти був в перших рядах. А потім почал а ся АТО, але то вже далеко і незрозуміло. У тебе тут — все життя. С ім ’ я, робота, друзі та знайомі. Ти продовжуєш жити за звичкою: ден ь до вечора, від понеділка до п’ ятниці . Я не проти, але дуже тебе прошу: друже, живи з гідністю. Цін уй кожну хвилину. Х оча б заради тих, хто зараз дарує тобі спокій. І пам ’ятай про тих — таких різних, але об ’ єднаних одн іє ю думкою — людей, які за покликом своє ї безсмертно ї душі пішли боронити с вою землю. Н е в АТО, а на справжню, страшну та безжальну війну. Коли ти, прокинувшись, вибираєш , яку сороч ку одіти , вони також вибирають: сухі шкарпетки, « б е рц і», футболку, трошки чистіші й тепліші штани та куфайку... А потім на цю всю вдягнуту « капустину » натягують « бронік » і каску. У них працюють, харчуються, бігають , воюють . Ти лаєш пог ану дорогу, а вони йдуть мовчки...ні, не по землі, а по шмато ваній, розірван ій плоті , що змішана з кров ’ ю. І на н ій немає жодного цілого клаптика. Ти скидаєш швидкість автомобіля , коли відчуваєш небез - пеку. А вони , не задуму ючи сь, стрімголов біжать у найменше заглиблення чи в ирву від «восьмидесятки» або «сто двадцятки» , як почу ють характерний свист. Ти не знаєш, що таке «восьмидесятка» або «сто двадцятка»? І
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
