Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
26 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2016 Наталя Соневицька З подорожнього щоденника (Львів, 29/ІХ – 29/Х. 2015 р.) 30.Х. Після чотирьох років я знову у Львові. Я закохана у Львів і завжди зачарова- на атмосферою цього старовинного, середньо- вічного та европейського міста. Живу на вули- ці Валовій, в центрі, в гарному просторому помешканні, вікна якого виходять на пам’ят- ник короля Данила. Помешкання на четвер- тому поверсі і щоб до нього дістатися, треба подолати 75 сходинок. Я це роблю, звичайно, три рази в день. Час від часу поклепаю себе правою рукою по лівому рамені, кажучи: «мо- лодець!». Від 2011 року Львів не дуже змінився – більше відновлених камениць, більше готе- лів і менше бездомних псів. На кожній вулиці 2-3 аптеки, а кав’ярень, як грибів після дощу. Ходжу по Львові і дивуюся назвами крамниць, що їм дали дотепні творчі львів’я- ни: «Під боком», «Корова корольова», «Сіли, з’їли», «Містер Дерун», «Пан Коцький», «Ко- кетка», «Цяця», «Лябіринт ілюзій» ітп. 1.Х. Трохи хвилююся, бо у ново віднов- леній малій залі Львівської філармонії йде інавґураційний концерт з нагоди 90-ліття Іго- ря Соневицького. Заля повна, що аж дивно, бо ніде не бачила ні реклями, ні афішок. Серед публіки відомі музиканти, багато рідні, прия- телів, знайомих. Ведуча різноманітної програ- ми – музикознавець проф. Стефа Павлишин, без ініціятиви якої концерт напевно не відбув- ся б. Вокальну та інструментальну музику виконували професіонали, а музику фортепія- нову – надзвичайно талановиті студенти, які подарували слухачам цілу низку вражень. Найбільшим враженням стало відкриття по- пулярності в програмі виконання (а у Львові вперше) мініятюр для флейти, гобоя, форте- піяно і ударних, які Ігор написав до монтажу Лесі Українки для Студії Мистецького Слова Лідії Крушельницької. А в мене защеміло в душі, коли з-під пальців молоденької піяніст- ки Роксоляни Підлипної полилися звуки знайомої мелодії «Плач Попелюшки» і так, гей би помахом магічної палички, я опинилася в Ню Йорку: 1967 рік – прем’єра балету «Попе- люшка» школи Роми Прийми-Богачевської. Ігор при фортепіяні, а на сцені маленька тен- дітна Квітка Цісик в попелястому платтячку, в помаранчевій хустинці на голові, з мітлою в руках танцює «Плач Попелюшки».... Для мене цей концерт і радісний, і болючий. Жаль, що Ігоря нема поруч, але як радісно, що він живе у пам’яті багатьох і у своїй музиці, яку він так пристрасно любив. 3-7.Х. Розпочались і продовжуються мої культпоходи по Львові. Була з ню-йорк- чанкою Христиною Певною в театрі ім. Зань- ковецької на п’єсі Надії Ковалик «Неаполь – місто попелюшок», в якій висвітлюється наболіла тема виїзду українок на заробітки закордон. Актори – знамениті, постановка – так собі. А в моїй пам’яті залишилася одна фраза з п’єси – чоловік героїні, яка їде до Італії заробити грошей, розпачливо кричить: «В нас можна красти, гвалтувати, вбивати, але не можна чесно жити!» Боляче було це слухати, але всі, з якими я про це говорила, заперечували таке твердження. Говорили, що більшість людей в Україні живе чесно, але інколи в силу обставин, зокрема, корупцією, деякі змушені йти на компроміс. Балет «Лілея» (за Т. Шевченком) не справив на мене доброго враження. Технічно танцюристи були дуже добрі, але хореографія – застаріла і нудна. У Львівській філармонії відбувається ХХІ-ий міжнародний фестиваль сучасної му- зики «Контрасти». Девіз фестивалю – «Пре- м’єра ХХІ століття», серед яких твори укра- їнських та зарубіжних композиторів. Було цікаво послухати музику українських компози- торів Щетинського, Фоміна, Сильвестрова, Рунчака, Станковича та ін. Одначе, мушу признатися, що не завжди сприймаю сучасну модерну музику, бо викликає в мене почуття тривоги, те, що американці називають «аn- xіеtу». Всі ті дисонанси, голосна какофонія і ритм невблаганною лавиною заливають душу і заглушують естетичне задоволення. На «Концерті концертів» було викона- но 4 інструментальні концерти: на фортепіяно – зовсім молодого Андрія Фоміна, на віольон- челі – Любави Сидоренко, на віолі і скрипці – Мирослава Скорика. Найбільш до серця були концерти Мирослава Скорика. Він – завжди сучасний, але в музиці не цурається ні мелодії, ні фольклорних натяків. 11.Х. Неділя. Пішли ми з родичкою Галею на Службу Божу до Домініканського Собору – церкви Святої Трійці. Мене завжди тягне до цієї церкви з прекрасним бароковим інтер’єром, глибокими духовними проповідя- ми, чудовим хором, який співає також і виїмки з Ігорової Літургії. Полуденок мали у попу- лярній «забігайлівці» на площі Ринок «Львів- ські пляцки». Там перед твоїми очима приго- товляють різні струдлі – з грибів, м’яса і куря-
Page load link
Go to Top