Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
26 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2016 Наталя Соневицька З подорожнього щоденника (Львів, 29/ІХ – 29/Х. 2015 р.) 30.Х. Після чотирьох років я знову у Львові. Я закохана у Львів і завжди зачарова- на атмосферою цього старовинного, середньо- вічного та европейського міста. Живу на вули- ці Валовій, в центрі, в гарному просторому помешканні, вікна якого виходять на пам’ят- ник короля Данила. Помешкання на четвер- тому поверсі і щоб до нього дістатися, треба подолати 75 сходинок. Я це роблю, звичайно, три рази в день. Час від часу поклепаю себе правою рукою по лівому рамені, кажучи: «мо- лодець!». Від 2011 року Львів не дуже змінився – більше відновлених камениць, більше готе- лів і менше бездомних псів. На кожній вулиці 2-3 аптеки, а кав’ярень, як грибів після дощу. Ходжу по Львові і дивуюся назвами крамниць, що їм дали дотепні творчі львів’я- ни: «Під боком», «Корова корольова», «Сіли, з’їли», «Містер Дерун», «Пан Коцький», «Ко- кетка», «Цяця», «Лябіринт ілюзій» ітп. 1.Х. Трохи хвилююся, бо у ново віднов- леній малій залі Львівської філармонії йде інавґураційний концерт з нагоди 90-ліття Іго- ря Соневицького. Заля повна, що аж дивно, бо ніде не бачила ні реклями, ні афішок. Серед публіки відомі музиканти, багато рідні, прия- телів, знайомих. Ведуча різноманітної програ- ми – музикознавець проф. Стефа Павлишин, без ініціятиви якої концерт напевно не відбув- ся б. Вокальну та інструментальну музику виконували професіонали, а музику фортепія- нову – надзвичайно талановиті студенти, які подарували слухачам цілу низку вражень. Найбільшим враженням стало відкриття по- пулярності в програмі виконання (а у Львові вперше) мініятюр для флейти, гобоя, форте- піяно і ударних, які Ігор написав до монтажу Лесі Українки для Студії Мистецького Слова Лідії Крушельницької. А в мене защеміло в душі, коли з-під пальців молоденької піяніст- ки Роксоляни Підлипної полилися звуки знайомої мелодії «Плач Попелюшки» і так, гей би помахом магічної палички, я опинилася в Ню Йорку: 1967 рік – прем’єра балету «Попе- люшка» школи Роми Прийми-Богачевської. Ігор при фортепіяні, а на сцені маленька тен- дітна Квітка Цісик в попелястому платтячку, в помаранчевій хустинці на голові, з мітлою в руках танцює «Плач Попелюшки».... Для мене цей концерт і радісний, і болючий. Жаль, що Ігоря нема поруч, але як радісно, що він живе у пам’яті багатьох і у своїй музиці, яку він так пристрасно любив. 3-7.Х. Розпочались і продовжуються мої культпоходи по Львові. Була з ню-йорк- чанкою Христиною Певною в театрі ім. Зань- ковецької на п’єсі Надії Ковалик «Неаполь – місто попелюшок», в якій висвітлюється наболіла тема виїзду українок на заробітки закордон. Актори – знамениті, постановка – так собі. А в моїй пам’яті залишилася одна фраза з п’єси – чоловік героїні, яка їде до Італії заробити грошей, розпачливо кричить: «В нас можна красти, гвалтувати, вбивати, але не можна чесно жити!» Боляче було це слухати, але всі, з якими я про це говорила, заперечували таке твердження. Говорили, що більшість людей в Україні живе чесно, але інколи в силу обставин, зокрема, корупцією, деякі змушені йти на компроміс. Балет «Лілея» (за Т. Шевченком) не справив на мене доброго враження. Технічно танцюристи були дуже добрі, але хореографія – застаріла і нудна. У Львівській філармонії відбувається ХХІ-ий міжнародний фестиваль сучасної му- зики «Контрасти». Девіз фестивалю – «Пре- м’єра ХХІ століття», серед яких твори укра- їнських та зарубіжних композиторів. Було цікаво послухати музику українських компози- торів Щетинського, Фоміна, Сильвестрова, Рунчака, Станковича та ін. Одначе, мушу признатися, що не завжди сприймаю сучасну модерну музику, бо викликає в мене почуття тривоги, те, що американці називають «аn- xіеtу». Всі ті дисонанси, голосна какофонія і ритм невблаганною лавиною заливають душу і заглушують естетичне задоволення. На «Концерті концертів» було викона- но 4 інструментальні концерти: на фортепіяно – зовсім молодого Андрія Фоміна, на віольон- челі – Любави Сидоренко, на віолі і скрипці – Мирослава Скорика. Найбільш до серця були концерти Мирослава Скорика. Він – завжди сучасний, але в музиці не цурається ні мелодії, ні фольклорних натяків. 11.Х. Неділя. Пішли ми з родичкою Галею на Службу Божу до Домініканського Собору – церкви Святої Трійці. Мене завжди тягне до цієї церкви з прекрасним бароковим інтер’єром, глибокими духовними проповідя- ми, чудовим хором, який співає також і виїмки з Ігорової Літургії. Полуденок мали у попу- лярній «забігайлівці» на площі Ринок «Львів- ські пляцки». Там перед твоїми очима приго- товляють різні струдлі – з грибів, м’яса і куря-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
