Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 201 2 WWW. UNWLA.ORG 1 «І чужому научайтесь, свого не цурайтесь...» Ці пророчі слова великого Кобзаря при - ходять на думку щороку у вересні, коли в шко - лах починається новий навчальний рік. Чому ми так вболіваємо за те, щоб наші діти не лише вміли розмовляти мовою наших пред ків, але й знали історію, літературу, географію, культуру свого народу? Відповідь проста: без минулого немає майбутнього. Іншими словами, якщо ми хочемо зберегти на американсько му континенті українську ідентичність, то святим обов’язком кожного з нас є передати національні надбання нашого народу молоді. Адже майбутнє і Аме - рики, і України саме в руках молоді. Не треба доводити, що знання рідної мови приходить через материнське слово. Відо - мо, що українська мати є берегинею роду. Якщо хочемо, щоб наш рід не пропав, щоб його корені розвивалися, – посилаймо наших дітей до шкіл українознавства. Там, де такі школи відсутні, скористаймося знаннями новоприбу - лих українок, багато з яки х мають високу педа - гогічну освіту і навчать наших дітей писати і читати українською мовою. Велику ролю у патріотичному вихованні підростаючого покоління відіграють молодіжні організації Пласт і СУМ. З кожним роком вони поповнюються новими молодими члена ми, батьки яких зацікавлені у вихованні своїх дітей в українському дусі. В літніх таборах молодь готується до складних викликів сьогодення, де вимагаються не тільки знання, а й лідерські якості, уміння розв’язувати складні завдання, працювати в команді та приходити на допомогу один одному. Приємно константувати, що у зв’язку зі 100 - літнім ювілеєм Пласту, української скавт - ської організації цього року на урочистості від - значення цієї знаменної дати з’їдуться пласту - ни з усього світу. В час, коли пишуться ці рядки, до Львова – колиски Пласту прибувають майже дві тисячі пластунів, серед яких також і пред - став ники Сполучених Штатів Америки. Кожен учасник повинен відчути тут дух України, де 100 років тому, коли не було самостійної дер - жави, молодь все - таки уміла гуртуватися. В Україні в останні роки створилася тра - диція у перший день зустрічі з школою прихо - дити до неї у вишиванках та з пишними буке - тами квітів. Вулиці та шкільні подвір ’ я міст і сіл заповнюються гамором та веселими барвами кольорового розмаїття. А як буде в цьому році? Тривожні думки знову стискають батьківські серця. Адже, школа – це не тільки храм науки, де діти набирають певних знань з різних пред - метів, але і один із основних чинників вихо - вання та формування свідомості людини. За роки поневол ення України окупаційна влада намагалася позбавити наш нарід рідної мови, історії, культури, одним словом – зрусифіку ва - ти. В часи совєцької окупації України як один із засобів русифікаціїі місцевого населення існу - ва ло таке неписане «правило» для кар ’ єр истів – хочеш добратися до «корита»( влади, гро - шей), оженись з росіянкою і вступи до ком пар - тії. Тоді діти ходитимуть до російської школи, вдома пануватиме мовний російський суржик. Як сприйняти нову наругу над україн - ською мовою, вчинену україножерами В ерхов - ної Ради з Партії реґіонів та компартії, які прий няли за допомогою шахрайства в голосу - ванні «закон» про мови? Вчинено ще один зло - чин проти України та її незалежності. Настає пора поставити нам всім перед собою завдання і вияснити, якою є наша роля у сьогоднішній ситуації? Що ми можемо і повинні зробити для України, для наших земляків, які у своїй Бать - ківщині в ці важкі часи потребують моральної підтримки у боротьбі за свою свободу? І нашим реаґуванням на події в Україні повинно бути плекання рідн ої мови. А наші здобутки дода - дуть сил і наснаги тим, що продовжують бо - роть бу за рідне слово – українську мову, за сво - боду на багатостраждальній українській землі. А що допомогло українцям зберегти свою мову, звичаї, культуру, свідомість своєї націона льної індивідуальності? Тут без сумніву можемо назвати чи не найважливішу ланку в формуванні людини – батьківське, родинне виховання. Як перше виховання – інтелекту - альне, моральне, релігійне, соціяльне – повин - но бути родинне. Батьки повинні навчити дітей заповідей Божих, совісного виконання своїх обо в ’ язків, правдомовності, дотримання слова. Дякуючи гостинній Американській зем - лі, в якій ми стали повноцінними громадянами великої держави і маємо повну можливість не тільки розвивати рідну мову, культуру, н ародні звичаї, обряди і побут, але й репрезентувати Україну, бути її представниками. Українська нація вистояла у багатовіко - вій боротьбі, здобула незалежну державу і, без - умовно, зуміє подолати і сьогоднішні нега раз - ди. Україна знову переживає важкі дні, які є так важливі для її майбутнього, і українці, що жи - вуть у вільному світі, повинні підтримати своїх земляків у боротьбі за своє майбутнє, за май - бут нє наших поколінь. Лідія Слиж, редактор.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
