Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2012 Лісова школа Казка Маленький Левчик сум - ний сидів на порозі свого дому і час від часу мовчки змахував непрошену сльозу з голубих оченят. І тут до нього підійш л а, махаючи при вітно хвостиком, собачка Ласочка. Несміливо лизнула теплим язичком курносий носик Левчика, а побачив ши, що хлопчик не відреаґував на її привітання, лизнула його обидві щічки, що були вологі від сліз. Левчик поглянув на Ласочку і здивовано запитав, побачивши на собачці чисту біленьку блюзочку з вишивкою та спідничку: – А куди ти зібралася, Ласочко, вдягну вшись так святково? – і посміхнувся. Не встиг здивуватися, як собачка відповіла йому тоненьким голосочком: – До школи. Ти хіба не знаєш, щ о сьогодні першого вересня і починається шкіль - ний навчальний рік. – Та ж знаю. Сьогодні моя матуся повезла отак само святково вдягнених, як і ти, у вишиванках з букетами квітів Святослава і Евочку до школи, а - а - а ме - не не взяли, тато сказав, що я ще малий і аж на другий рік піду, – знову витер сльозу Левчик. – Не плач, – знову пройшлася язичком по Левчико вому носику Ласка, – рік швидко промине. А хочеш, я тебе заведу сьогодні до нашої лісової шко ли? – А ти правду кажеш, Ласочко? Адже тобі тільки три міся ці, а ти вже до школи. Мені вже п ’ ять років і то не беруть. – У нас, звірят, трохи інакше рахують. Мої три місяці , то так, приблизно, як людські шість років, якраз пора братися за науку. То ходімо. – Але я мушу дивитися за маленькою Мелясею, поки мама повернеться, бо вже дуже вона любить шкоду робити. Ось по - ди вися, думає, що я не бачу і поволі від криває фіртку на город, і вже маминим голосом голосно крикнув, – Меланіє! Не можна в горо ді грядки толочити! – А ми візьмемо Мелясю з собою. Їй теж цікаво буде. На невеликій лісові галявині звірята сиділи за поваленими колодами дерев і щось шкрябали у своїх зошитах. Вчителька
Page load link
Go to Top