Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2011 29 Листи до редакції Шановна Пані Редактор журналу «Наше життя»! Прошу прийняти мою сердечну подяк у за поміщенн я мого мистецтва “ Гриби ” на першій сторінці журналу «Наше життя» (листопад, 2010р.) Це велика честь для мене! Хочу рівнож зложити ґратуляції Любці Волинець і Лялі Зєлик з гуртом дуже талановитих людей, що створили прекрасну виставку ,,Українські весільні традиції ” в Українському Музеї. Я з любов’ ю згадую, коли почала вчити про кор оваї Лялю Зєлик і Оксану П ’ ясецьку давно - давно тут, в Гантері – хіба десь в 1986 році . .. Мені так дуже добре на серці – талановиті люди в чудовому новому Музеї створили щось дуже традиційне – українське весілля! Здоровлю і цілую, на все гарне і щасливе – Ярослава Стасюк ____________________________________ Хочу подякувати п. Надії Дейчаківській за її змістовний і дуже цікавий некролог , присвячений Неонілі Винярській , в лютневом у числі НЖ. Мене з Покійною в’язала довголітня і тепла приязнь, але навіть я із некрологу Надії Дейчаківської довідалася дещо, чого раніше не знала. Познайомилась я з Нелею Лощенко на початку нашого приїзду до Америки, десь , мабуть , 1950 року. Ми разом працю вали робітницями на фабриці електричних ламп у Філадельфії, Progress Manufacturing Company. Після деякого часу керівництво перевело мене і Нелю з фабричного конвеєра до канцелярійної праці в офісі. Тоді то і почалася наша приязнь. Нел я була старшою від мен е на шість років. Мені – свіжій випускниці української гімназії – імпонувала інтелігентність і ширина знань Нелі, яка вже мала була змогу закуштувати університетської освіти в Ерлянґені перед виїздом до Америки. Ми день - у - день поверталися разом з праці дод ому, разом вивчали англійську мову, виправляючи собі взаїмно помилки. Незабаром Неля вийшла замуж за Сергія Винярського і ми з моїм чоловіком Остапом були г о ст я ми на їхньому весіллі. Остап навіть виголосив був промову, підкреслю ю чи соборність нового подружж я харків’янки із галичанином. Наші молоді родини близько жили із собою, разом їздили в пам’ятну першу подорож над океан до Атлантик Ситі – а згодом разом почали ро сти ти наших синів. Зв’язок перервався, коли їхня родина виїхала до Огайо, де д - р Сергій Виняр ський відкрив згодом свою клініку для малих тварин. Пізніше, коли наші діти виросли , між нами дозріло активне листування, яке в останнє десятиліття замінилося частими те л ефонічними розмовами. Одного разу пошт ою при йш ла мені від Нелі посилк а . Я знала про Н елю , як про талановиту малярку, але її спогади були для мене справжньою несподіванкою. В моєму щоденнику під датою 22 січня 1996 року є такий запис: “Прислала мені машинопис своїх спогадів Неля Винярська. Спогади з часу війни, їхня з мамою втеча з окупован ого німцями Харкова, подорож пішки до дідуня на Жито - мирщину. Несподіванка: в Нелі неабиякий літературний талант. Стриманість почуттів. Лаконічні конкретні короткі речення. Дуже добра композиція розповіді. Маю надію, що це тільки початок, що вона напише і про свої досвіди остарбайтера в Німеччині...” Ці спогади були два роки пізніше друковані в нашому журналі – і це, на мою думку, був один із найцікавіших і найбільш читабельних матеріялів, що будь - коли появилися в журналі “ Наш е житт я ”. Я намовляла Нелю, щоб ці спогади доповнити і видати книжкою, але цього, на жаль, не сталося. Марта Тарнавська
Page load link
Go to Top