Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2011 13 ПОДОРОЖ В МИНУЛЕ Коли закінчилася Друга світова війна, багато нас, втікачів з поневоленої більшовика ми України, опинилося в американській зоні оку - пації Німеччини. Наша родина перебувала в Баварії, де на наше щастя нами заопікувалися американські вояки, що ставилися до нас приязно і культурно. Пам ’ ятаю, як на Різдво військові, відвідавши наш табір Ді Пі, принесли нам помаранчі, шоколяди і заспівали коляду «Тиха ніч» німецькою та англійською мовами. До сьогоднішнього дня бренить ця коляда, яку я вперше тоді почула, в моїй пам ’ яті. А взагалі, таборове життя, яке тривало 5 років, було різноманітним, – і доб рим, і злим. Ностальгія, яка наводить епізоди з того часу у наших біографічних споминах, складається пере - важно з оптимістичних, приємно перебіль шених досягнень, або жалем за втраченою нагодою. Доказом цього є велика кількість книжок мему - аристики та щорі чних зустрічей на Союзівці колишніх учнів та абітурієнтів таборових гім - назій, на яких вони пригадують своє дитинство, молодість, товариство, мрії, пляни і перше кохання. Треба визнати, що спомини забарвлені чудовою природою Альп, красою і чистотою німецьк их поселень – хатинами, казково прибра - ними з великою дбайливістю і охайністю різно - барвними квітами. І ось в 2010 - у році я знайшла рекляму, в якій оголошувалося про театральну виставу на тему Страстей Ісуса Христа в місті Оберам - мерґав, Німеччина. Ми зна ли про цей театр ще з 1947 - го року, коли наші американські опікуни, влаштувавши для нас дитячі літні табори, возили нас, дітей, автобусами, щоб познайомити з околицями Баварії. Між казковими палатами Людвика, природою Альп та іншими дивами, показали нам ам фітеатр, що стояв тоді пусткою і розповіли про чорну чуму, яка вигубила в шістнадцятому столітті мільйони людей, але чудом обминула село Обераммерґав. Мешканці цього села пообіцяли собі ставити драму Страс - тей Ісуса через кожних десять років в подяку за Бо жу ласку. В 1947 - у році мені було 11 років, була релігійно розчулена почутим і собі пообі - цяла, що колись повернусь в це село, щоб особисто побачити цю драму Страстей. В липні 2010 р. я виконала свою обіцянку. Драматична вистава у двох частинах тривала пон ад 5 годин, авдиторію якої запов - нило 5 тисяч глядачів, а на сцені виступало 2 тисячі артистів, що всі були мешканцями села Обераммерґав. В хорі співали 60 співаків, події в драмі супроводжувала музика у виконанні сим - фонічної оркестри. В драмі відображено соціаль - ний склад мешканців стародавнього Єрусалиму, що відрізнялися різноманітністю та кольорами уборів: в синьому одязі – простолюдини, у чорному – римляни, у різнобарвних строях – фарисеї, садукеї і т. п. Під час вистави час від часу на задній стіні сц ени виникали живі образи з різних епізодів Біблії. Вистава, відіграна в стилі грецької драми, була обмежена останнім тижнем життя Ісуса Христа. Замість рецетативів статистів, які пояснюють дію на сцені, хор співав клясичні і модерні музичні композиції і т вори, що робили потрясаючі враження на глядачів. Кульміна - ційним пунктом вистави, що до глибин душі потрясло нас, було розп ’ яття Ісуса Христа: звук ударів молотка в цвяхи, крик Ісуса, піднесення хреста догори, картина трьох висячих на хрес - тах, удари грому і світло блискавок. Публіка сиділа, як зачарована, а здіймання Тіла Ісуса з хреста дослівно спаралізувало глядачів. Можна було чути звуки плачу і стогонів. В додатку надворі природа продовжувала бити громами і блискавками. Ми знайомі з життєвим шляхом Ісу са Христа на землі, бо читаємо Біблію, ходимо до церкви, але побачити і почути акт розп ’ яття не можна зрівняти ні з чим. Божена Ольшанівська Від редакції . Просимо авторів присилати статті до 1 0 числа місяця . Authors: Please note that deadline for all submissions is the 10th of each month.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
