Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2010 11 автом приїхали до туристичного центру Бока Ратон. [Іванко сказав: “Нічого! Як буде гураґан, то ми не підемо купатися, а будемо тільки дивитися на телевізію!”] 24 вересня 1998. Boca Raton, FL. Сьогодні вран ці ще гарно скупалася в басейні разом із хлопцями. Пров ели пару годин у воді, під сонячним небом. Були там і деякі інші гості готелю, зокрема молоді мами з малими дітьми, що мали дуже цікаву для мене лекцію плавання з інструкторкою. Всякі забави на воді, з пісень - ками і вправами. Одна з тих пісень особливо мен і сподобалась: If you're happy and you know it – clap your hands! If you're happy and you know it – you may really want to show it – clap your hands! Я хотіла і від себе заплескати в долоні! 25 вересня 1998. Boca Raton, FL. Почав уже лити великий дощ. Го сподарі нашого ресорту підготовлялися весь день до гураґану – забирали і ховали сотні крісел, парасоль... Гураґан може принести і велике нещастя людям і величезні матеріяльні шкоди власникам домів, бизнесів, туристичних центрів. 27 вересня 1998. Boca Rato n, FL. Сьогодні вполудне конференція офіційно закінчилася. Мали ми щастя, що гураґан нас пощадив, але конференції він таки пошкодив. [Багато хто не приїхав]. 11 січня 1999. Філядельфія. В Торонто, в день перед моїм від'їздом, ходили ми всі на меч гокею, д е Стефко грав у команді хлопців - однолітків – перебраний в уніформу з підклад - ками на раменах і на к олінах і в шоломі виглядав як б о гатир із праслов'янської казки! Всі (крім мене, очевидно) їздили також на ковзанах в цьому ж парку – не тільки діти, але тако ж Максим, Уляна і Марко – я їх спостерігала крізь вікно із теплого приміщення! Марко свої ков - зани привіз із собою з Лос Анджелесу, а навіть пару для Ніни, що була на неї замала, виміняв на більші ковзани вже в Торонто. Можна було думати, що гокей і ковзан и – це достатня програма для одного пополудня, але – хоч було уже темно – вирішили піти ще санкуватися, бо привезли автом із собою також три пари санок. При мінімальному світлі з вулиці понад годину ще з'їздили з невеличкої гори в сусідньому парку – і знов у ж таки – не тільки діти, але і їхні батьки. Я трохи побула з ними, а потім знову таки втекла до теплого приміщення. Думаю, що Ніні дуже сподобалася така зимова ескапада і вона довго її пам'ятатиме. 4 січня 2002. Торонто. Стефкові сьогодні 13 років. Дуже виріс, посерйознішав: не захотів уже, щоб йому робити якесь прийняття для його гостей. З друзями він цього року вже зустрічав Новий Рік (каже Уляна: тільки Стефко був у гостях поза домом!), а сьогодні він святкуватиме разом з нами виходом в кіно і потім в ечерею в ресторані .... 13 вересня 2002. Філядельфія . . По дорозі додому вступили до молодих Титлів ...Малень - кий синок Софійчин – Дмитрусь, вже бігає, але ще не говорить, але дівчинка Оленка, що їй чотири рочки, говорить дуже гарною укра - їнською мовою, бе з всякого акценту – зразу видно, що мала довший час опікунку з України. Цікавий інцидент з дитиною: читаємо книжечку, оглядаємо фотографії із музичної світлички. Тільки вона і я. Є там на фото, крім Оленки, два якісь хлопці. Я питаюся, чи вони чемні, чи не б'ються. Оленка каже мені на одного з них, що він нечемний. Я питаюся: “А якби він тебе вдарив, то що ти зробила б?” А вона на те: " Я пішла б у куточок, на крісло, і знайшла б свій коцик..." Фантастична ревеляція! Cherchez la femme! Das ewig Weibliche! Це було для мене цікавою несподіванкою! І це не може бути хіба надбана індоктринація? Невже це такий нату - ральний жіночий інстинкт? Син скаржиться батькові: – Тату, а наша бабуня лаялася сьогодні страшними словами ... – Як це? – Вона ск азала: ,,А щоб цей нещасний телевізор зламався сьогодні перед самим фут бо лом! ”
Page load link
Go to Top