Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ ЯК ЇЖАЧОК У ТЕПЛІ КРАЇ ЗБПРАВСЯ Восени, коли перші заморозки на землю впали, коли і в небі студнем війнуло, а комах зовсім не стало, їжачок таке надумав, що й повірити важко. Вирішив, щоб там не було, теплих країв пошукати. Переселитись туди, ближче до тепла, до вічного літа. Звичайно, там їжакові було б менше мороки. Не треба лаштувати кубла на зиму, шукати затишного місця. Живи собі, а про сплячку і думки не думай, не гадай. Харчів досить. Різні там личинки, жучки, комахи, молюски, гризуни, жабки. А на закуску всіляке насіння, коріня, травинка, бадилинка. Живи та розкошуй - тепло і вдень, і вночі, і влітку, і взимку. Тому, напевне, і відлітають солов’ї, зозулі, дрозди та різні знайомі їжакові птахи. Надумався їжак в теплі краї податись. І не барився - миттю зібрався. Лише звечоріло, як уже в дорозі був. Скільки не йшов - знайомі стежки пізнавав, тамтешні місця, де так добре полювалось. - Та невже ж це назавжди я залишаю свої домівки, схованки, свій край? - запитав себе їжачок. І тут же відповів: - бути цього не може. Тут я виріс. Тут мені кожна галявина і гущавина знайомі. Задумався їжачок. Зупинився перепочити. Та й заснув. Осінній день видався теплий. Під кущем, край лісової галявини, де мандрівник спав, щемно пахло вересом, деревієм, прив’ялим листям. І від того він часто прокидався. А ледь засутеніло, звечоріло - знову в дорогу зібрався. Чи, може, то ніч спонукала до мандрів. Ішов їжак, і з кожним кроком пізнавав знайомі, сходжені вже місця. Зупиниться на мить, погляне довкіл - і жаль йому розлучатись з усім, що знає, відчуває, з чим назавжди зріднився. Згадує все, що траплялось та як полювалось. - Ось під цим велетнем-пнем моя домівка. Не раз я тут засинав після нічних пошуків, - згадує мандрівник і повертає до знайомого кубельця. На третю, на четверту ніч їжак знову вирушав у дорогу. Та його знову і знову зупиняли такі сумні і рідкісні згадки, рідні місця, трав’яні мережива, густі зарослі папороті. І він залишався на тому ж місці, звідки виходив. Де не ступиш - своє обійстя. Куди не підеш - зусібіч дерева знайомі. Думав та роздумав їжачок, - не бачити йому теплих країв. Не дійти, не дістатись до них. Де народився - з тією землею і зрісся. Птахам легше - у них крила, небеса, он скільки простору. А в нього одна земля - і та своя, найрідніша. Чи мерзни, чи вимощуй кубельце, а зимувати доведеться вдома. Та не барись, недовго думай, - зима не за горами. Та й у рідному краї вона не така вже холодна та люта. С Недаремно кажуть: на своїй землі і під листком перезимувати можна. Микола Сингаївський. їжакова книжка. Київ “Веселка”, 1990 Рис. Костянтин Золотов.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
