Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
достукавшись до серця кожного із присутніх рядками: Отака вам, отамане, Від гнилих онуків шана. Щастя ваше, бусурмани, Що Сірко уже не встане... Не знаю достеменно, але не виключаю, що саме поезія й позиція Б.Мозолевського змусила одну із тодішніх столичних молодіжних газет провести на порубіжні 90-х років минулого століття своє розслідування митарств отаманової голови. Було кілька подач вражаючих матерія лів, зміст яких, окрім імперських вибриків Моск ви, можна викласти й лаконічною формулою - українське безголів’я. Отож, біля пам’ятника Іванові Сірку на батьківщині поета, згадую тепер Маланюкову безголову Ніке, що її асоціятивно підказала поезія Бориса Мозолевського „На могилі Сірка”, почута мною у грудні 1987 року в авторському виконанні, а згодом стала третьою частиною циклу „Дорогою стріли” у однойменній збірці 1991 року. Внуки поставили пам’ятник кошо вому отаману, увічнили Івана Сірка десятигри- венною монетою, а чи позбавилися синдрому безголів’я? На могилі Івана Сірка Славетний український полководець і політичний діяч Іван Дмитрович Сірко все життя провів у походах, боронячи рідну землю від турків, татар і ляхів. Він брав участь у 55 битвах і лише одну з них програв... Помер 1680 року і був похований в с. Капулівка поблизу колишньої Чортомлицької Січі, де його 15 разів обирали кошовим отаманом Низового війська Запорозького. Наприкінці 1960-х років виникла загроза зруйнування могили водами Каховського водосховища, і прах Івана Сірка було поспішно і без належного вшанування перезахоронено в курган доби бронзи по дорозі з Капулівки на Нікополь. Під час перезахоронення череп було вилучено для антрополо гічного вивчення в майстерню М.М.Герасимова, а на його місце, щоб уникнути непорозумінь з присутнім при цьому місцевим населенням, в домовину крадькома підкладено інший, як подейкують - турецький. Все спочило. Тільки глину Риють роторні химери. І тече через долину Чортомлик попід кар’єри. У долині за туманом Коні хрумають травою. Як вам спиться, отамане, Із чужою головою? Чи своя була погана, Що позичили в сусіда? Горе, горе, отамане, Але правди діти ніде - В запорозькім вольнім краї Отака вам нині дяка: - Хто такий Сірко? - питаю. - Як то хто? Сірко - собака. Отака вам, отамане, Від гнилих онуків шана. Щастя ваше, бусурмани, Що Сірко уже не встане, Не зведеться з булавою На коні своїм буланім, Бо з чужою головою У чужому спить кургані! Та не всі ще, слава Богу, Люди совість розгубили. Не стежину, а дорогу Протоптали до могили. Українці, росіяни, І поляки, і татари - Всі підходять, отамане, Бо в боях братами стали. А найбільше я радію, - На душі уроче свято, - Як від загсу у неділю Під’їжджають молодята. Покладуть до ніг вам квіти, Ще й поклоняться серцями. Отамане, будуть діти, - Не помремо й ми із вами. Не даремно кров лилася І на бій ви йшли невпинно, Коли з попелу звелася Мати наша - Україна. Не даремно на сторожі Біля правди ми недремно. Сяй і слався, Запорожжя, Ти було нам - не даремно! Бюро записів актів громадського стану.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
