Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ ЯК ЇЖАЧОК У ТЕПЛІ КРАЇ ЗБПРАВСЯ Восени, коли перші заморозки на землю впали, коли і в небі студнем війнуло, а комах зовсім не стало, їжачок таке надумав, що й повірити важко. Вирішив, щоб там не було, теплих країв пошукати. Переселитись туди, ближче до тепла, до вічного літа. Звичайно, там їжакові було б менше мороки. Не треба лаштувати кубла на зиму, шукати затишного місця. Живи собі, а про сплячку і думки не думай, не гадай. Харчів досить. Різні там личинки, жучки, комахи, молюски, гризуни, жабки. А на закуску всіляке насіння, коріня, травинка, бадилинка. Живи та розкошуй - тепло і вдень, і вночі, і влітку, і взимку. Тому, напевне, і відлітають солов’ї, зозулі, дрозди та різні знайомі їжакові птахи. Надумався їжак в теплі краї податись. І не барився - миттю зібрався. Лише звечоріло, як уже в дорозі був. Скільки не йшов - знайомі стежки пізнавав, тамтешні місця, де так добре полювалось. - Та невже ж це назавжди я залишаю свої домівки, схованки, свій край? - запитав себе їжачок. І тут же відповів: - бути цього не може. Тут я виріс. Тут мені кожна галявина і гущавина знайомі. Задумався їжачок. Зупинився перепочити. Та й заснув. Осінній день видався теплий. Під кущем, край лісової галявини, де мандрівник спав, щемно пахло вересом, деревієм, прив’ялим листям. І від того він часто прокидався. А ледь засутеніло, звечоріло - знову в дорогу зібрався. Чи, може, то ніч спонукала до мандрів. Ішов їжак, і з кожним кроком пізнавав знайомі, сходжені вже місця. Зупиниться на мить, погляне довкіл - і жаль йому розлучатись з усім, що знає, відчуває, з чим назавжди зріднився. Згадує все, що траплялось та як полювалось. - Ось під цим велетнем-пнем моя домівка. Не раз я тут засинав після нічних пошуків, - згадує мандрівник і повертає до знайомого кубельця. На третю, на четверту ніч їжак знову вирушав у дорогу. Та його знову і знову зупиняли такі сумні і рідкісні згадки, рідні місця, трав’яні мережива, густі зарослі папороті. І він залишався на тому ж місці, звідки виходив. Де не ступиш - своє обійстя. Куди не підеш - зусібіч дерева знайомі. Думав та роздумав їжачок, - не бачити йому теплих країв. Не дійти, не дістатись до них. Де народився - з тією землею і зрісся. Птахам легше - у них крила, небеса, он скільки простору. А в нього одна земля - і та своя, найрідніша. Чи мерзни, чи вимощуй кубельце, а зимувати доведеться вдома. Та не барись, недовго думай, - зима не за горами. Та й у рідному краї вона не така вже холодна та люта. С Недаремно кажуть: на своїй землі і під листком перезимувати можна. Микола Сингаївський. їжакова книжка. Київ “Веселка”, 1990 Рис. Костянтин Золотов.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
