Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
достукавшись до серця кожного із присутніх рядками: Отака вам, отамане, Від гнилих онуків шана. Щастя ваше, бусурмани, Що Сірко уже не встане... Не знаю достеменно, але не виключаю, що саме поезія й позиція Б.Мозолевського змусила одну із тодішніх столичних молодіжних газет провести на порубіжні 90-х років минулого століття своє розслідування митарств отаманової голови. Було кілька подач вражаючих матерія лів, зміст яких, окрім імперських вибриків Моск ви, можна викласти й лаконічною формулою - українське безголів’я. Отож, біля пам’ятника Іванові Сірку на батьківщині поета, згадую тепер Маланюкову безголову Ніке, що її асоціятивно підказала поезія Бориса Мозолевського „На могилі Сірка”, почута мною у грудні 1987 року в авторському виконанні, а згодом стала третьою частиною циклу „Дорогою стріли” у однойменній збірці 1991 року. Внуки поставили пам’ятник кошо вому отаману, увічнили Івана Сірка десятигри- венною монетою, а чи позбавилися синдрому безголів’я? На могилі Івана Сірка Славетний український полководець і політичний діяч Іван Дмитрович Сірко все життя провів у походах, боронячи рідну землю від турків, татар і ляхів. Він брав участь у 55 битвах і лише одну з них програв... Помер 1680 року і був похований в с. Капулівка поблизу колишньої Чортомлицької Січі, де його 15 разів обирали кошовим отаманом Низового війська Запорозького. Наприкінці 1960-х років виникла загроза зруйнування могили водами Каховського водосховища, і прах Івана Сірка було поспішно і без належного вшанування перезахоронено в курган доби бронзи по дорозі з Капулівки на Нікополь. Під час перезахоронення череп було вилучено для антрополо гічного вивчення в майстерню М.М.Герасимова, а на його місце, щоб уникнути непорозумінь з присутнім при цьому місцевим населенням, в домовину крадькома підкладено інший, як подейкують - турецький. Все спочило. Тільки глину Риють роторні химери. І тече через долину Чортомлик попід кар’єри. У долині за туманом Коні хрумають травою. Як вам спиться, отамане, Із чужою головою? Чи своя була погана, Що позичили в сусіда? Горе, горе, отамане, Але правди діти ніде - В запорозькім вольнім краї Отака вам нині дяка: - Хто такий Сірко? - питаю. - Як то хто? Сірко - собака. Отака вам, отамане, Від гнилих онуків шана. Щастя ваше, бусурмани, Що Сірко уже не встане, Не зведеться з булавою На коні своїм буланім, Бо з чужою головою У чужому спить кургані! Та не всі ще, слава Богу, Люди совість розгубили. Не стежину, а дорогу Протоптали до могили. Українці, росіяни, І поляки, і татари - Всі підходять, отамане, Бо в боях братами стали. А найбільше я радію, - На душі уроче свято, - Як від загсу у неділю Під’їжджають молодята. Покладуть до ніг вам квіти, Ще й поклоняться серцями. Отамане, будуть діти, - Не помремо й ми із вами. Не даремно кров лилася І на бій ви йшли невпинно, Коли з попелу звелася Мати наша - Україна. Не даремно на сторожі Біля правди ми недремно. Сяй і слався, Запорожжя, Ти було нам - не даремно! Бюро записів актів громадського стану.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
