Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леонід КУЦЕНКО спиться , отамане ..." Сталося так, що першими рядками поезій Євгена Маланюка, які мені довелося прочитати далекого вже 1989 року, були ось ці: „А десь вона - не знаю чим! - живе: / Архангород, Си нюха, Скаліве, / Торговиця... І над розлогим сте пом .... Тоді я вперше відкривав для себе не тільки найвидатнішого українського письмен ника XX століття, але й несподівано довідався, що маю в його особі талановитого земляка. Звід тоді кожна нова зустріч з малою батьківщиною поета, вже підсвідомо викрешувала з пам’яті рядки з цитованої щойно поеми „Голоси землі”: Нема на світі інших Батьківщин Понад одну, що є - наказ і чин. Нема землі коханої так палко, Як та, що в ній, що не верства, то - балка, А там - байрак, а там - горби могил І хмари велетні, і синій небосхил1. Проте, віднедавна поетів Архангород, су сідня - через річку Синюху - Торговиця, асоцію ються мені не стільки із наведеними вже ряд ками, стільки з Маланюковою ж поезією „Сим вол”, що нею розпочиналася січнева книга львів ського „Вісника” за 1938 рік. Твором, що в нім мистець побачив Україну в образі застиглої в мармурі самофракійської богині перемоги Ніки, яка на довгому шляху від античності десь загу била голову: З одірваною головою, Безумна і посмертно біла, Вона несе над полем бою Своє сліпе й крилате тіло. Але в руках, у тьму простертих, В несамовитій силі руху - Така страшна погорда смерті, Таке сліпуче сяйво духа2. Згадуються й перейняті болем розмірко вування над цим твором Богдана Романенчука, який по двох роках після смерті поета писав: „Поетичний символ... Еллади-України Маланюк 1 Маланюк Євген. Поезії. - Нью-Йорк, 1954. - С. 146-147. 2 Маланюк Євген. Поезії. - Львів, 1992. - Є. бачив у постаті античної статуї Ніке з Самот- ракії, яка збереглася до наших часів, але без голови. Такою бачив він і Україну - прекрасну в своєму русі вперед, сповнену пориву, але без голови. Нашим і наших нащадків завданням - дати цим сліпим стихійним силам напрям і ціль, дати безголовій Україні голову, оформити без край і безформність простору. Це може зробити лише своя власна дер жава. Шлях до неї, одначе, надзвичайно важкий і кривавий, але єдиний, і Маланюк - ,шляхів кривавих апостол’ - сам ішов тим шляхом і тягнув нарід за собою”3. Справді, напрочуд точний образ-символ знайшовся Євгенові Маланюку. На жаль, навіть власна держава через оті кілька століть „безго лової” України не в силах і досі „оформити безкрай і безформність простору”. Нашому без голів’ю, що грозить стати фатальною менталь ною рисою нашого народу, прикладів несть числа в її багатовіковій історії, включно із останніми подіями в парламенті. Мені ж саме час сказати, що ж змусило мене згадати Маланюкову поезію „Символ” на його батьківщині. Відповідь на перший погляд може видатися несподіваною, бо ж йтиметься про відкриття у Торговиці пам’ятника кошовому отаману Івану Сіркові, який певний час мав у містечку свою резиденцію. Свято відкриття було урочисте і пишне, а мені якось відразу згадався грудневий вечір майже двадцятилітньої давнос ті. У Кіровограді в гостях у студентів філологів був всесвітньо відомий археолог, що відкрив сві тові знамениту скіфську пектораль, й україн ський поет Борис Мозолевський. Десь на завер шення виступу він розповів про драматичну долю Сіркової могили, про те, що після пере несення його праху, з могили була вилучена голова, яка десятиліттями лежала у московських сейфах, а потім вже й в українських. А на завершення зустрічі прочитав поезію „На могилі Сірка”, яка не залишила байдужих в аудиторії, 3 Романенчук Богдан. Євген Маланюк - „кри вавих шляхів апостол” // Євген Маланюк. В 15-річчя з дня смерти. Упор. Оксана Керч. - Філадельфія, 1983. -Є . 61-62. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
