Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ще у XIX ст., коли важили звання і нагороди. Н. Д. Чи це є загально в Европі, не тільки в Україні? М. Б.-Х. Це загально в Европі, хоча в Европі люди більш скептично ставляться до ректоратів. Н. Д. І чи це є тільки пострадянський вплив, чи це є загальне? М. Б.-Х. Радянський Союз ефективно поборов націоналізм, але в той самий час зростив так звані буржуазні вартості дрібно- міщанства які процвітають в Україні. До певної міри може навіть то і добре, бо тепер виростає нова буржуазія, нова кляса і, дай Бог, щоб та нова кляса з часом зрозуміла , що треба помагати вітчизняній українській науці. Тепер починається активне намагання українців боротися зі списуванням, і я вдоволена, що Фулбрайтівська Асоціяція торік розпочала цю дискусію, яка перейшла на шпальти ширшої преси. А щодо рівня освіти, шарлатани є всюди. В американській системі їх легше викрити, як тут. Н. Д. Я бачу багато фулбрайтівських видань. Розкажіть про них коротко. М . Б.-Х. Напрямок, як я казала, в більшосте гуманітарний. Це праці фулбрай- тівців, які написані після повернення з Америки. Є дослідження з україністики, хоч це виглядає досить дивно, що українці їдуть до Америки вивчати українознавчу тематику. Але деякі матеріяли, які є в Америці, не можна дістати в Україні. їдуть соціологи, історики, філософи, психологи - це представники тих наук, які в Україні були під чоботом тота літарної системи і які тепер мусять інтегрувати швидко в світову науку. Українські науковці не тільки до співпраці заохочують американ ських науковців, але й до міждисциплінарних досліджень. Скажімо, історик повинен також займатися психологією, чи антропологією, чи етнографією, щоб глибше пізнати предмет свого дослідження. До речі, світова наука йде саме таким шляхом. Сенатор Фулбрайт походив з бідної родини, але мав можливість перед Другою світовою війною прожити рік в Англії. Після війни, Західна Европа була довжником Аме рики, коли він переконав Конгрес замість брати гроші від Німеччини, Англії і Франції посилати за ті гроші науковців пізнавати різні країни. Ідея Фулбрайта була “мир і дружба народів”. Як знаєш народ ближче, то не будеш бачити в ньому ворога. Фулбрайтівець має бути не тільки науковцем, але й суспільним діячем, який віддасть частину свого життя, поділиться своїми знаннями для загального добра. А в Україні є традиція такої активної суспільної праці. Тепер тяжко тому, що науковці не дістають доброї платні, часто не мають за що жити, мусять працювати на трьох або чотирьох роботах, але все одно та традиція відновлюється, і я сподіваюсь, що Фулбрай- тівський досвід допомагає. Н. Д. Ще одне запитання. Як ви адап тувалися в Києві? М . Б.-Х. У Києві надзвичайно легко жити, якщо у вас добра платня. А щодо адаптації, знаєте, я є свого роду маргінальна людина, яка як равлик возить свою хату з собою. Я не мала труднощів адаптуватися. Навіть моя 93-літня мама так заадаптувалась в Україні, що не хоче бути у Львові, бо Львів її виглядає загумінковим. Люди там нічого не роблять, тільки критикують, а в Києві вона чується краще. Київ так швидко міняється, і Україна так швидко змінилась. Моя донька тут жила у 1989-1990 pp. і як я тоді приїздила, то треба було пристосуватись. А тепер донька, яка жила в Україні довго, каже, що вже не цікаво, тепер все є. Проблема в тому, що в Україні, особливо в Києві, дуже “дороге” життя, на ті зарплати, що люди отримують. Села абсолютно занедбані. Люди там живуть ще в XVIII-XIX ст. свого роду так, як би та кріпаччина яка існувала під назвою “колгосп” за совєтів свого роду далі існує. Люди перелякані! Третє, четверте, п’яте покоління людей, яким не приходить на думку мож ливість жити інакше. Не що вони не хочуть жити інакше, але вони справді не бачуть себе в інакшому оточенні, де їм дають третьорядне житло. Жінки краще адаптуються, хоч тепер в Україні я бачу такий розвиток, як в Америці 1950 років. Середня кляса, жінки хочуть мати дітей, сидіти собі дома, чоловік буде зароб ляти гроші. Проблемою є те, що чоловіки не мають де заробляти гроші. Так що, хоч як це “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2003 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
