Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
науковців, які приїжджають в Україну читати курси. Спочатку було тяжко зацікавити аме риканців, а тепер, вони їдуть сюди із задо воленням. Я надзвичайно багато працюю. Тепер ми маємо всіляку підтримку всіх університетів України, Міністерства освіти, які подають інформацію про нашу програму. І я можу похвалитись, що за останні 10 років не повернулись тільки дві особи. Решта по вертаються і працюють в Україні, а кожен американець, який побував в Україні в рамцях програми, є представником України. Торік ми мали першого чорношкірого американця, який дуже полюбив Україну, хоча з ним трапилися тут два неприємні випадки. Раз на нього вилили пиво якісь розбишаки, але його захистили всі люди, які там були. Другого разу ті самі хлопці хотіли зачепити його на зупинці, але зовсім стороння людина його оборонила. Повернувшись до Америки перед початком нового шкільного року, Букер Інгрем всій своїй родині розповів про Україну. Тож програма Фулбрайта є ще одною ланкою, яка пов’язує Україну з рештою світу. У Польщі, наприклад, майже всі дипломати першого та другого скликання після повалення Радян ського Союзу були стипендіятами Фулбрайта. В Україні ще того немає, але потроху справа набирає обертів. Ось тепер одна з провідних членок Фулбрайтівської асоціяції, яка, до речі, наступного місяця буде проводити свою V Конференцію, поїхала на з’їзд провідників фулбрайтівських організацій Европи до Вар шави. Це буде перший раз, коли Українська Фулбрайтівська Асоціяція буде брати участь. Моя праця дає мені можливість об’їздити і побачити всю Україну. Торік я взяла американських студентів, аспірантів та людей з мого представництва і ми відвідали університети Полтави, Запоріжжя, Дніпро петровська, Харкова, Симферополя, Феодосії. Американські студенти дуже швидко зна ходять спільну мову з українськими сту дентами. В Україні існує інша система “Graduate School”, і українським студентам, які їдуть до Америки на магістерську чи докторську програму, треба пояснювати, як ці школи працюють, але молоді люди між собою завжди знаходять спільну мову. Якщо я більше знаю Україну ніж Америку, мої фулбрайтівці-українці краще знають Америку. Вони їздять по цілій Америці, а я тим часом їжджу по Україні і пізнаю Україну. Я маю всіляку підтримку американського Держав ного Департаменту і американського посоль ства. Ми перенесли представництво у при міщення Академії наук, яке розташоване у центрі міста. Я дуже задоволена тому, що ми намагаємось провадити відкриті конкурси. За гальновідомо, що наші конкурси прозорі, що в них кожна людина має абсолютно рівні шанси дістати гранти. Наше представництво завжди відкрите для консультацій, і ми співпрацюємо з іншими американськими організаціями. Н. Д. Яким є рівень знань американ ських студентів і українських студентів? М . Б.-Х. Студентську програму ми впровадили ще рік тому. Американські сту денти є аспірантами свого роду, у кожному разі Graduate Students. Більшість американ ських науковців, що сюди приїжджають, не знають ні української ні російської мови, тому мусять працювати з перекладачами. Я б сказала, що рівень освіти в Америці є вищий, ніж рівень освіти в Україні, і я це говорю з повною відповідальністю. Якщо взяти для прикладу кращий американський університет, особливо американську “Graduate School Education”, то вони є неперевершені не тільки в Україні, а й у Европі. Сама система післядипломної освіти в Америці є надзви чайно вимоглива. Американці більш прямо лінійно ставляться до науки і до наукової праці. В Україні є багато наукового спи сування на науковому рівні. Мої власні праці були списувані, спочатку я хотіла скаржитися, а потому зрозуміла, що тут чинні свої правила, якщо б я мала сприйняти нові ідеї, то мені було б легше сприйняти ті ідеї від людей з мого середовища, чим з чужого середовища. В Україні немає традиції обговорення праці перед друком, немає традиції семінарського обговорення. З одного боку я все розумію, з другого боку воно повинно змінитися, якщо Україна хоче бути частиною світової спіль ноти. В Америці ми наголошуємо на тому, що ти вмієш зробити, а не на тому, які звання ти маєш. Україна, під цим оглядом, залишилася 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top