Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТАЄМНИЦЯ КАРПАТСЬКОЇ ЯЛИЦІ У верхів’ях дерев зашумів холодний вітер. Він зродився ген високо, на самих верхах гір і, немов розбурхані хвилі на безмежному океані, гнав у доли. Зривав гілля, гудів, свистів і кидався у провалля. Між ялицями, що густо вкривали узбіччя гори, ішов тривожний шум: ш-ш-ш-ш. Вони неначе жу рилися своєю долею. Зима холодна й довга. А ось на середині малої полянки, що вкрилась маленькими ялинками, росла стара ялиця. Пень її обріс мохом і виглядав, як борода старого діда, а чатиння ніби посивіло. У старої ялиці цей шум був наче шепіт старенької бабусі: - Слухайте, мої діти! - Слухаємо, - відповіли тихенько ялинки. - Я вже стара і не знаю, чи переживу цю зиму, тому хочу переказати мою таємницю. Там між моїм корінням, де кінці галуззя дотикаються землі, є могила. На ній немає ні хреста, ні ін шого знака, бо ті, що поховали свого друга, зарівняли землю, притоптали ногами й при сипали чатинням. Тільки на моїй корі викар бували маленького хрестика, але його вже не видно. Живиця залила. От там, де видно таку кульку. Чи бачите? - Бачимо, - понісся шепіт довкола. - Тут недалеко був великий бій ... перед боєм, на цій поляні, де ви так буйно ростете, зібрались повстанці - члени Української Повстанської Армії (УПА). При моєму пні збудували вівтар і прикрасили його зеленим чатинням. Священик відправив Службу Божу, а потім покропив свяченою водою і промовив притишеним голосом. Я його добре чула. “Дорогі вояки Української землі! Благословляю вас на велике діло. Ідемо в бій за волю України. Вороги підходять. Вже досить близько. Вони хочуть збезчестити наше ім’я. Ми мусимо боронити нашу землю, як боронили її наші батьки і діди. Хоч у нас нема великих гармат, ні сталевих танків, але наші груди твердіші, ніж усі панцери, бо в них б’ються наші серця. Ідіть з Богом і вертайтеся як переможці!” І вони пішли. Бій був там, де сонце кидає своє червоне проміння перед заходом. Гули там громи, щось страшно тріщало, було чути крики і стогін людей. Страшно було, дуже страшно ... Коли стемніло, блискали страшні блискавки. Дерева валились на землю. А вони там були і не злякались. Були обірвані, обпалені, позав’язувані білими платками з червоними плямами. На ранок усе притихло. Вони вернулись і принесли одного друга та поклали його Рис. Д. Наумко. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
