Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наближаємось до приміщень шахтарського правління, по обидвох боках дороги стоять ван тажівки у черзі навантаження вугіллям. Голова адміністрації Леонід Романюк вітає нашу деле гацію, представляє співпрацівників та шістьох жінок-удів, які прибули в імені своїх дітей, інші п’ять не змогли прибути. Голова СУА І. Ку ровицька висловлює слова співчуття матерям і пояснює мету приїзду. В. Бачинська і А. Дебе- люк передають дарунки для дітей. Для п’ятьох неприсутніх дітей просимо передати коверти працівницю адміністрації Ірину Костарову. В Павлограді СУА обдарував 12 дітей-сиріт. На спілкування часу мало, треба якнай швидше доїхати до Дніпропетровська - пляну- ємо оглянути там декілька пам’ятників, вступити на перекуску, а поїзд від’їжджає о 2:50 попо лудні. На жаль, оглядини міста ми му сіли дуже обмежити. Встигаємо до поїзду, вагони якого „бачили свої кращі дні”, наші місця в купе на чотири особи, але нас тільки три, попереду семигодинна подорож степом. Поїзд зупиняється майже кожних тридцять хвилин, надворі темно і ми не бачимо околиць, якими мчить цей залізний вуж. Донецьк, на пероні не бачимо жодної знайомої людини, але Алла запевняє нас, що голова Донецького СУ Людмила Огнева напевно тут є, і тільки через туман, який густіший тут, ніж у Лондоні, ми не бачимо її відразу. З’явилася Л. Огнева разом із водієм авта. Прямуємо до готелю „Олімп”. Готель сучасний ми надіємося, що буде нагода викупатися. Чекала нас несподіванка: готель не має вінди, не має ніякої обслуги. Між іншим, цей готель належить орен дному підприємству шахти ім. О. Ф. Засядько, яку маємо відвідати. У дорозі справи складаються по-різному, і деколи треба пристосуватися, отже ми пого дилися скористатися з комфортів цієї домівки. Референтку примістили на канапі у світлиці, а голову СУА разом із заступницею голови СУ - у просторій спальні на широкому ліжку! Уранці всі погодилися, що варто було йти пішки п’ять поверхів, шоб викупатись і відпружитись від поїздових звуків. Із задоволенням і смаком поснідали в готелевому ресторані, зустріли Л. Огневу, щоби поїхати до шахти „Україна” і зустрітися з дітьми загиблих вуглекопів. В адміністраційному приміщенні шахти нас чекали матері з дітьми. Як тяжко було дивитися на молодих жінок, яким доля при судила стільки горя у житті, а поруч них сиділо одинадцятеро сиріт. Вступне слово виголосила Л. Огнева коротко розказавши про початки Союзу Українок і про жіночий рух в Україні від 20-их pp. до Другої світової війни, коли забо ронили Союз Українок. І. Куровицька розповіла про історію заснування СУА. Ми передали всім одинадцятьом дітям конвертки з листом СУА і грішми та обдарували їх цукерками. На цю зустріч прибули дві літні жінки: одна просила фінансову допомогу, щоб при дбати рідкісні тут ліки для дочки, друга жінка попросила допомоги для придбання харчів. Хіба можна було котресь із цих прохань не задо вольнити? Попрощавшись, ми повернулися в Донецьк на зустріч із дітьми і дружинами загиблих шахтарів шахти ім. О.Ф. Засядька. Зустріч відбулася у залі Дому молоді, що належить шахті. Прибуло сімнадцять дітей з матерями та іншими родичами. Знову зустріч розпочала голова СУ, а продовжила голова СУА. А. Де- белюк і В. Бачинська роздавали дарунки дітям. Зустріч закінчилася спільною груповою знім- кою. У Донецьку ми зустрілися з 28 дітьми, яким вручили подарунки і солодощі. Після вечері у ресторані „Царське село” ми відвідали новозбудований храм УГК Церкви „Покрови Пресвятої Богородиці”, де парохом є о. Роман Вовк. Це молодий священик, гордий за своїх парафіян, за їхню любов до Церкви. Ми оглянули приміщення української школи, де є мозаїки мисткині Алли Горської. Л. Огнева називає місцеву патріотичну українську громаду „українською діяспорою Донецька”, бо вони - 'українці, які живуть на українській землі, але оточені російськомовним населенням, яке неласкавим оком споглядає на них. Ми проїхали головними вулицями міста повз приміщення для ресторану McDonald’s, з яким пов’язана справа збереження мозаїки Алли Горської. Л. Огнева є рушієм цієї справи. Спостерігали вишукані крамниці в центрі міста - значить, і тут, в Донецьку, є багаті люди, бо елегантність і якість товарів у цих крамницях нічим не поступається крамницям Києва. Наближався час від’їзду до Києва. Задоволені нашими зустрічами, ми роз прощалися, обіцяючи в майбутньому утримува ти тісніші зв’язки. Середа 20-е листопада - ми знову в Києві. Через десять годин зустрічаємося з головою СУА на вокзалі для дальшої подорожі до Львова. 24 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top