Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТАЄМНИЦЯ КАРПАТСЬКОЇ ЯЛИЦІ У верхів’ях дерев зашумів холодний вітер. Він зродився ген високо, на самих верхах гір і, немов розбурхані хвилі на безмежному океані, гнав у доли. Зривав гілля, гудів, свистів і кидався у провалля. Між ялицями, що густо вкривали узбіччя гори, ішов тривожний шум: ш-ш-ш-ш. Вони неначе жу рилися своєю долею. Зима холодна й довга. А ось на середині малої полянки, що вкрилась маленькими ялинками, росла стара ялиця. Пень її обріс мохом і виглядав, як борода старого діда, а чатиння ніби посивіло. У старої ялиці цей шум був наче шепіт старенької бабусі: - Слухайте, мої діти! - Слухаємо, - відповіли тихенько ялинки. - Я вже стара і не знаю, чи переживу цю зиму, тому хочу переказати мою таємницю. Там між моїм корінням, де кінці галуззя дотикаються землі, є могила. На ній немає ні хреста, ні ін шого знака, бо ті, що поховали свого друга, зарівняли землю, притоптали ногами й при сипали чатинням. Тільки на моїй корі викар бували маленького хрестика, але його вже не видно. Живиця залила. От там, де видно таку кульку. Чи бачите? - Бачимо, - понісся шепіт довкола. - Тут недалеко був великий бій ... перед боєм, на цій поляні, де ви так буйно ростете, зібрались повстанці - члени Української Повстанської Армії (УПА). При моєму пні збудували вівтар і прикрасили його зеленим чатинням. Священик відправив Службу Божу, а потім покропив свяченою водою і промовив притишеним голосом. Я його добре чула. “Дорогі вояки Української землі! Благословляю вас на велике діло. Ідемо в бій за волю України. Вороги підходять. Вже досить близько. Вони хочуть збезчестити наше ім’я. Ми мусимо боронити нашу землю, як боронили її наші батьки і діди. Хоч у нас нема великих гармат, ні сталевих танків, але наші груди твердіші, ніж усі панцери, бо в них б’ються наші серця. Ідіть з Богом і вертайтеся як переможці!” І вони пішли. Бій був там, де сонце кидає своє червоне проміння перед заходом. Гули там громи, щось страшно тріщало, було чути крики і стогін людей. Страшно було, дуже страшно ... Коли стемніло, блискали страшні блискавки. Дерева валились на землю. А вони там були і не злякались. Були обірвані, обпалені, позав’язувані білими платками з червоними плямами. На ранок усе притихло. Вони вернулись і принесли одного друга та поклали його Рис. Д. Наумко. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
