Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Богдан-Ігор АНТОНИЧ БАТЬКІВЩИНА - Що це є Батьківщина? - раз питалась Оля, а батько радо відповів на це дитині: “Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля, поза селом, ген, попід лісом, тихо плине, це в саді нашому дерева, зілля, квіти, це на ланах пшениця золотокоса, це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер, це на левадах скошена трава в покосах, це наші всі пісні і молитви щоденні, це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш, це небо, синє вдень, а серед ночі темне, це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш”. Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ СКІЛЬКИ Ж РАНКІВ Я ПРОСПАВ! Третьоклясник Василько запитав у батька: - Тату, а що я робитиму влітку? - Відпочиватимеш і працюватимеш, - відповів батько. - Завтра поїдемо зі мною в' поле. Добре? - Добре! - зрадів Василько. Васильків батько працював агрономом. Він вставав удосвіта і їхав у поле. Василько крізь сон почув, як хтось доторкнувся до його плеча. Ой, як не хочеться вставати! Але пригадав Василько, що сьогодні вони з батьком їдуть у поле. Підвівся, подивився довкола. Надворі ще темно. На небі зірки сяють, а на сході червоніє. Василько вмився, поснідав з батьком. Ось вони вже і на подвір’ї. Василько показує на рожеве небо на сході й питає: - Тату, що воно таке? Чому небо червоне? Невже там пожежа? Батько усміхнувся: - А хіба ти ніколи не бачив, як сонце сходить? - Не бачив, - відповів Василько. - Дивись, - сказав батько. - Побачиш раз - захочеться бачити щодня. Потім вони стояли на околиці села. Перед ними зеленіло пшеничне поле. Соняшні промені блищали в крапельках роси. В блакитному небі співав жайворонок. Василько стояв, мов зачарований. - Ой, красиво ж! - тихо промовив він,т - Невже щодня так красиво? - Щодня! - відповів батько. - Скільки ранків я проспав! - з жалем промовив Василько. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top