Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“Я НЕ ХОХОЛКА, Я УКРАЇНКА!” Вже прогув шум довкруги XXVI Кон венції СУА. Сповнені враженнями, делегати повернулися до своїх Округ, встигли відбутися ширші сходини відділів, на яких детально розказали про перебіг Конвенції і, напевно, ніхто не обминув того, якою “родзинкою” була тут презентація книги “Листи так довго йдуть” (Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці у Празі), виданої ц. р. в Нью-Йорку за сприянням СУА, спонзорства д-ра Іванни Ратич, та зустріч з її упорядником директором Музею ім Лесі Українки в Ялті Світланою Кочергою. І ось, з ініціятиви пресової референтки Головної Управи, членки 12 Відділу СУА в Пармі Катерини Немири, за підтримкою голови Округи СУА Огайо Почесної членки СУА Іванни Шкарупи та голови УЗО Василя Ліщи- нецького, не тільки союзянки, але й українська громада Клівленду мали честь вітати у себе Світлану Кочергу. 4 червня ц. р. домівка СУА в Пармі ледве вмістила у своїх стінах бажаючих почути дирек тора Музею Лесі Українки. Зустріч відкрила І. Шкарупа, яка доручила дальше ведення програмою К. Немирі. Ведуча подала коротку біографічну довідку гості й попросила її до слова. У дуже цікавому, сповненому патріо тизму виступі, С. Кочерга поділилася вражен нями від побаченого в Америці та зустрічей з діяспорою. Перебування в Клівленді нагадало їй Волинь - край синіх озер. Зачарована нашим пам’ятником Лесі Українці вона підкреслила як важко було добитися у радянської влади спо рудження пам’ятника Лесі Українці у Ялті. З 1972 р. за нього велася боротьба. Талановитий скульптор Галина Кальченко подарувала пам’ят ники Лесі Українки Києву і Ялті, проте влада довго не приймала їх. Виступаюча зупинилась на тому, що тяжка недуга не давала довго засиджуватися Лесі Українці на одному місці, а тим більше в рідному домі. “Прощай Волинь... Мене від тебе доленька жене... ” Вічні мандри. Три роки у Ялті, це тисяча днів і ночей. Її прибране ім’я Українка дає ялтинцям право чути себе українцями, мати свої школи, мову, пам’ятники, музеї. Нелегкою була доля й Музею Лесі Українки в Ялті, який все таки є і став центром українства, але українці, на жаль, ще й тепер на цій землі є чужими. Все треба виборювати, іншого ймення як “хохол” не почуєш, а мова - хохляцька, або театр. Можуть сказати, коли почують українську мову: “Остав те ваш тєатр” (облиште ваш театр). Рідна мова в Україні - театр, більшого абсурду бути не може. Проте, Українці не здають своїх позицій. Є прекрасні люди, заради яких хочеш працювати і творити. Це Остап Кіндрачук - кобзар, співає українські думи і пісні в найлюдніших місцях, Олексій Нирко - вчитель, бандурист, який створив музей бандури, виховує піснею і словом, проводить різноманітні фестивалі. Наприкінці 80-их років С. Кочерга зв’язала свою долю з Музеєм Лесі Українки в Ялті. Вона щиро дякує СУА за ту неоціненну допомогу при створенні та облаштуванні Музею. Тихі, німі експонати, але довкруг люди. Перша школа українознавства при Музеї в неділю, перші вісім учнів і вчителі-ентузіясти, патріоти. Тепер ця школа налічує триста двадцять учнів, 36 вчителів. Поступово крига скресає. Є греко- католицька церква, відкрито гуманітарний інститут, де є філологічний факультет, на якому вивчають українську мову. До десятої річниці незалежности України Музей отримав нове приміщення. “За всі митарства, переживання, про тести, Бог дав мені винагороду - сказала С. Кочерга - мені запропонували упорядкувати досі невідоме листування Л. Українки. Архів її та родини, віднайдений нещодавно у Слов’янській бібліотеці в Празі, донедавна вважався втра ченим. Книга, видана завдяки ініціятиві та фінансуванню СУА, вводить в науковий обіг повний текст ста вісімдесяти чотирьох листів, які складають п’ять розділів, запропонована добірка дозволяє побачити в новому світлі Лесю Українку, Олену Телігу, Ольгу Косач-Кривинюк та інших.” Присутні вечора мали можливість пере глянути світлини Музею Лесі Українки в Ялті, які люб’язно представила членка 12-го Відділу СУА Дарія Городиська, познайомилися із су часним положенням українців у Криму, прид бали нове видання СУА. Закінчення на стор. 26. 24 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top