Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ЛЮДМИЛА СМОЛЯР ГАННА БАРВІНОК - співець жіночої долі, праматір жіночої літератури. Заклик до свободи почувань жінки, виго лошений в XIX столітті французькою письменницею Жорж Санд, ніде не мав такого успіху, як в Україні. Жорж Санд, адвокат жіночих прав, вперше прого лосила права серця й права почування. Письменниці тих часів Надія Хвощинська (1825-1889), Юлія Жадовська (1824-1883), Олександра Шабельська (1849 - рік смерті невідомий), які писали вже й українською, відчули зв’язок високих проблем з приземленою дійсністю свого часу і намагання боротися з нею. Літературна діяльність була однією з перших галузей, в якій визначились жінки. Своїм пером вони боролися за права людини і через літературу прагнули вплинути на духовне відро дження українського жіноцтва. Історично обґрун тований протест проти безправ’я і приниження особистости жінки, прагнення до кращих форм життя, волі та незалежносте знаходили відображення в моральних орієнтирах, поведінці жінок-письмен- ниць, їх прагненні до суспільно-корисної праці. Літе ратурна діяльність була самовираженням, формою самосвідомосте жінок 30-40 років XIX століття. До найталановитіших представниць жорж- сандівського напрямку кінця 40-50-их років, слід залічити талановиту письменницю з України Анасгасію Марченко (1830-1880). Її творчість, на жаль, зовсім невідомі нашій громаді, хоча саме Анастасія Марченко, як і Жорж Санд, виступила в літературі з їдеєю жіночих прав, жіночих почувань, жіночої рівносте, а її твори з великим успіхом друку валися у тогочасних виданнях. Героїні Марченко свідомі, мислячі, самодостатні, вони не бояться жит тєвих труднощів і вчаться гідно поборювати їх. У 60-их роках на літературний шлях виходять одночасно дві визначні письменниці - Ганна Барвінок та Марко Вовчок. Завдяки жінкам- шістдесятницям жіноча проблематика пролунала в українській літературі в новому ракурсі. Олександра Куліш (Ганна Барвінок) була донькою чернігівського землевласника Білозерського. Народилася вона на батьківському хуторі під Борзною - Мотронівці. Батько колись вчився в київській академії і був освіченою людиною. Мати, що походила з козацького роду, кохалась в українській мові, в українських піснях, любила читати. У своїх звичках, побуті родина дуже близько стояла до селянського життя. Від матері Олександра перейняла вміння щиро підходити до простих людей та викликати їх довір’я. Ще в дитинстві Олександра втратила батька і мати сама дбала про освіту та виховання дочок. До 14 років навчалася у приватному пансіоні Козакової, а потім разом з матір’ю вела господарство. Ця праця ставила її у близькі стосунки з народом; в розмовах з жінками вона вслухалася у гарну народну мову, вивчала селянське життя. Ця наука пізніше стала в пригоді на її літературному шляху. І ось на хутір Мотронівку доля приводить Пантелеймона Куліша. Він приїздить на літні вакації з Білозерським - братом Олександри - редактором першого українського журналу “Основа”. Кулішеві подобається тихий хутір, гостинна родина, життя, пройняте українським духом. Він пише там свій твір “Чорна рада”. Має навіть свою кімнату в гостинній хаті Білозерських і поволі закохується в Олександру. Покохала й вона його, та знала, що мати, хоч і шанує Куліша, не дасть згоди на їх одруження, а тому тримала себе дуже стриманно. Але сам Куліш через брата Олександри добре знав, що вона його кохає і одного разу зважився просити у пані Білозерської руки її доньки. Мати суворо сказала, що Олександра вільна але що вона сама не бажає зближення з ним. Гордий Куліш сміло їй у цьому заперечив. Глузуючи з його самовпевненосте, мати покликала доньку й запитала: "От Пантелеймон Олександрович запевняє мене, що ти його кохаєш?” “Так, я кохаю Пан телеймона Олександровича”, - твердо відповіла мо лода панночка. Але й після визнання доньки пані Білозерська повторила, що вона свою доньку за Куліша не віддасть. Кажуть, що письменник, заховавшись у своїй кімнаті після цієї розмови, довго та гірко сумував і ранком другого дня виїхав з Мотронівки. Та не така була Олександра, щоб забути свого коханого. Добра, тиха дівчина, виявила тут усю свою тверду вдачу й сказала матері, що вона не піде проти маминої волі, але й за нікого іншого не піде заміж. 1846 р. уряд вислав П. Куліша за кордон для вивчення слов’янських мов. Перед виїздом він заїхав в Мотронівку та знову прохав Білозерську віддати йому доньку. На цей раз вона згодилася, бо гадала, що ця поїздка свідчить про поліпшення матеріяль- ного стану молодого. 22 січня 1847 року Олександра стала дру жиною Куліша, а Тарас Шевченко був на вінчанні за Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
